Ухвала суду № 43066158, 11.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1233/15 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювала, до ОСОБА_4 про виділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування вимог зазначила, що відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2013 року, рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року їй на праві власності належнить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. Інші 2/3 частки квартири належать відповідачу ОСОБА_4.

Вказана квартира є трикімнатною, житловою площею 50,09 кв.м., в тому числі 1 кімната 18,52 кв.м., 2 кімната 18,10 кв.м., З кімната 13,47 кв.м., площа кухні 8,08 кв.м., туалет 1,46 кв.м., ванна кімната 3,22 кв.м., коридор 9,42 кв.м., кладова 0,46 кв.м. Загальна площа квартири 72,73 кв.м.

В квартирі проживає один відповідач. Реалізувати свої законні права по володінню та користуванню майном вона не має можливості.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно висновку від 23 жовтня 2014 року якої було встановлено, що спірна квартира уявляє собою 4-х кімнатну квартиру, самочинно переобладнанну, у зв'язку з чим була змінена площа житлових кімнат, на 1/3 частину приходиться житлової площі 16,70 кв.м. На 2/3 частини приходиться житлової площі 33,39 кв.м. Кімната площею 18,52 кв.м. є єдиною непереобладнаною кімнатою в квартирі.

На її думку, є можливим в судовому порядку виділити їй в натурі кімнату площею 18,52 кв.м., що є незначним відхиленням від часток співвласників, з подальшою матеріальною компенсацією відповідачу в розмірі 10542,55 грн.

На підставі ст.ст. 358, 364, 372 ЦК України остаточно просила розділити квартиру АДРЕСА_1, між нею та відповідачем ОСОБА_4, виділивши їй в натурі кімнату площею 18,52 кв.м. в зазначеній квартирі, зі стягненням з неї на користь відповідача компенсації 10542,55 грн. за незначне відхилення від часток співвласників; залишити в загальному користуванні співвласників коридор № 1 площею 9,42 кв.м., ванну № 2 площею 3,22 кв.м., туалет № 3 площею 1,46 кв.м., кухню № 4 площею 8,08 кв.м., кладову № 8 площею 0,46 кв.м., загальною площею 22.64 кв.м.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на не дослідження висновку експерта, оцінку судом доказів, які не були дослідженні під час розгляду справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з результатів аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається у користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок.

З наведеної норми вбачається, що закон не передбачає зміну часток як результат визначення порядку володіння та користування об'єктом спільної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Отже, визначальним для поділу в натурі квартири, що є об'єктом права спільної часткової власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість його поділу, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

З огляду на вищевикладені положення закону суд, ухвалюючи рішення про відмову у позові, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги позивачки про поділ квартири шляхом виділу в натурі кімнати зі зміною часток, стягненням компенсації за зменшення частки та одночасним визначенням порядку користування з залишенням у спільному користуванні певної частини квартири не відповідають вимогам закону.

Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що за технічним паспортом спірна квартира є трикімнатною, у висновках технічно-будівельної експертизи зазначено, що після проведення візуального огляду квартири і вивчення технічних документів експертом встановлено, що у квартирі здійснено самочинне перепланування, а саме: збільшено кількість кімнат з трьох до чотирьох, перенесено перегородки між кімнатами та підсобними приміщеннями, жила площа зменшена з 50,09 кв.м до 45,02 м.

Тобто, об'єкт нерухомого майна змінився, перепланування квартири здійснено самочинно, тому вона взагалі не може бути предметом поділу чи встановлення порядку користування в судовому порядку;

Апеляційна скарга не містить доводів про порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: