Ухвала суду № 43066154, 10.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1542/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мамалуй М.В.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів: Кухаря С.В.,

Панкеєва О.В.

При секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що він з 03 серпня 2012 року по 05 липня 2013 року знаходився у трудових відносинах із відповідачем, працюючи прохідником підземним з повним робочим днем у шкідливих і небезпечних умовах. Загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 27 років 09 місяців 03 дні.

За час роботи отримав професійне захворювання: "хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірним больовим, м'язово-тонічним синдромами, стійким корінцевим синдромом зліва, зі статико-динамічними порушеннями функцій хребта та ходи", що підтверджено актом за формою П-4 №7 від 05.08.2013 року, за яким професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів, низького рівня трудових процесів, переміщення важких предметів вручну в межах робочого місця. Довідкою МСЕК від 27 серпня 2013 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 40% безстроково та визнано інвалідом третьої групи.

Позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, бо внаслідок отриманого захворювання цілком порушений його образ життя: він тривалий час змушений знаходитися на лікуванні, не має можливості тривало ходити, не має сил виконувати роботу у побуті, працювати.

У зв'язку з зазначеним, та враховуючи ступень тяжкості своїх моральних страждань позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача спричинену йому моральну шкоду у розмірі 25000 грн..

Заочним рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000 грн..

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2014 року заяву ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" про перегляд заочного рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року залишено без задоволення.

На вказане заочне рішення суду ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної щкоди, суд обгрунтовно виходив із їх доведеності у визначеному при розгляді справи розмірі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 03 серпня 2012 року по 05 липня 2013 року знаходився у трудових відносинах із відповідачем, працюючи прохідником підземним з повним робочим днем у шкідливих і небезпечних умовах. Загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 27 років 09 місяців 03 дні.

За час роботи отримав професійне захворювання: "хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірним больовим, м'язово-тонічним синдромами, стійким корінцевим синдромом зліва, зі статико-динамічними порушеннями функцій хребта та ходи", що підтверджено актом за формою П-4 №7 від 05.08.2013 року, за яким професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів, низького рівня трудових процесів, переміщення важких предметів вручну в межах робочого місця. Довідкою МСЕК від 27 серпня 2013 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 40% безстроково та визнано інвалідом третьої групи.

Відповідно до ст.,ст. 23, 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним законом, який передбачає види та розміри страхових виплат.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважені ним органи незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При визначені розміру моральної шкоди, завданої внаслідок отриманої травми у сумі - 16 000 грн., судом з дотриманням вимог розумностіі справедливості виходив з того, що у зв'язку з порушенням роботодавцем законних прав позивача на належні, безпечні і здорові умови праці настали негативні для робітника у вигляді погіршення здоров'я, які, в свою чергу, потягнули за собою стійку втрату професійної працездатності на 40 % та безперечно привели до моральних страждань позивача. При цьому було враховано глибину фізичних та душевних страждань, необхідность тривалого лікування потерпілого, перенесеного ним фізичного болю, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя в зв'язку з суттєвим погіршенням стану здоров'я та звільненням з роботи.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не мається.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, яким дана належна оцінка судом першої інстанції і не свідчать про неправильне застосування судом вимог норм діючого законодавства.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 313,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" відхилити.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: