Рішення № 43066160, 04.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1383/15 Головуючий у 1 інстанції: Галчанський С.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів.

У позові зазначалось, що 22.12.2012 року сторони по справі уклали договір №405580 з додатками з метою придбання автомобіля вартістю 94 240 грн. предметом якої є надання позивачу послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання зазначеного автомобіля.

На виконання умов даної угоди позивачем сплачено вступний внесок в розмірі 3 392,64 грн., сплачено повних чистих внесків у розмірі 18 777,33 грн. та авансових внесків у розмірі 72 360,80 грн., а всього ним сплачено 94 530,77 грн., але права на придбання автомобіля він не отримав.

ОСОБА_3 також зазначив, що умови укладеної угоди порушують його права як споживача, є несправедливими та суперечать вимогам ЗУ "Про захист прав споживачів", відповідач навмисно ввів його в оману, створивши багатоступінчасту схему фінансових послуг, що призвело до укладення зазначеного договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір №405580 від 22 грудня 2012 року, стягнути з відповідача 94 530,77 грн. та судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір №405580 від 22 грудня 2012 року укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_3 94 530,77 грн. та судовий збір у розмірі 945,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Авто Просто» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт ТОВ «Авто Просто» належним чином повідомлено про місце та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить розписка про вручення судової повістки та надало письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника. Відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів розглянула справу за відсутності належним чином повідомленого апелянта.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність ТОВ «Авто Просто» є нечесною підприємницькою практикою, що вводить споживача в оману та сприяє розвитку пірамідальної схеми.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Згідно із положеннями статей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього. Кодексу (зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містять перелік підстав для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, вказаною нормою встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідно до частини 5 вказаної норми якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Перелік прикладів несправедливих умов договору наведений у частині 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вказаний перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв добросовісної конкуренції,

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2012 року між сторонами був укладений договір №405580 з додатками з метою придбання автомобіля

ZAZ VIDA вартістю 94 240 грн. предметом якого є надання позивачу послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання зазначеного автомобіля.

На виконання умов даної угоди позивачем сплачено вступний внесок у розмірі 3 392,64 грн., сплачено повних чистих внесків у розмірі 18 777,33 грн. та авансових внесків у розмірі 72 360,80 грн., а всього ним сплачено 94 530,77 грн.

Відповідно до п. 1.1 ст.1 Договору відповідач є товариством, що надає фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак»; відповідач забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів Учасників на умовах Договору та за умови виконання Учасником всіх зобов'язань, передбачених Договором.

Статтею 4 Договору передбачений обов'язок Учасника сплатити плату за послуги, пов'язані із вступом до Системи та укладанням Договору, а також обов'язок щодо щомісячної сплати передбачених Договором внесків.

При цьому обов'язок позивача щодо залучення будь-яких інших Учасників з метою укладення угод з відповідачем умовами Договору не передбачений.

Учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за даним Договором, отримує автомобіль через визначені Договором механізми надання Права на отримання автомобіля (ст.5.1 Договору)

Надання Права на отримання автомобіля здійснюється щомісяця за механізмами накопичення внесків та Пропозиції Авансових внесків (ст. 5.4 Договору)

Статтею 10.2 Договору встановлено, що позивач як Учасник системи уповноважує та доручає ТОВ "Авто Просто" укласти від його імені договір страхування автомобіля, який він придбає.

Сторонами у справі укладені та підписані також Додатки № 1 та № 2 до Договору, в яких зазначений транспортний засіб, право позивача на отримання якого передбачене умовами Договору, а також визначений розмір щомісячних грошових внесків.

Відповідно до умов статті 8.1 Договору відповідач зобов'язаний надіслати Постачальнику транспортного засобу замовлення на передачу автомобіля Учаснику після того, як Учасник, який одержав право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі, і відповідач затвердить оформлення документів на отримання автомобіля. Відповідно до угоди між відповідачем та Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб'ютором останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль Учаснику, який одержав право на отримання автомобіля.

Таким чином, оспорюваний Договір укладений в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів, яка полягає у створенні групи покупців, які виявили бажання придбати товар високої вартості - автомобіль, та які стають Учасниками системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним з Учасників автомобіля шляхом сплати його ціни щомісячними внесками протягом декількох років, умовами угоди передбачені відповідні обов'язки відповідача.

Крім того, предметом Договору є надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання та передачу позивачеві як Учаснику транспортного засобу - автомобіля, а не грошових коштів чи інших внесків. За умовами Договору до обов'язків відповідача не входить продаж транспортного засобу позивачеві. Таке придбання здійснюється позивачем безпосередньо у виробника шляхом укладення відповідачем з виробником або імпортером відповідної угоди.

Відповідно до умов Договору усі платежі розраховані виходячи з вартості автомобіля. Право на придбання автомобіля набувається, виходячи з внесення позивачем як Учасником усіх передбачених угодою платежів, а не за рахунок внесків інших Учасників, які укладають з відповідачем інші Договори та входять до відповідної групи.

Обов'язок позивача зі сплати щомісячних внесків відповідно до змісту Договору кореспондується із обов'язком відповідача забезпечити отримання позивачем автомобіля після виконання останнім зобов'язань за Договором. Отже, споживач, який виконав всі умови Договору, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Крім того, перед особистим підписом позивача як Учасника системи на вказаному Договорі міститься примітка про те, що Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника «Авто Просто», уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього, що засвідчує своїм підписом.

За вимогами ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи і її фактичними обставинами не доведено наявності в оспорюваному Договорі умов, що є несправедливими щодо позивача, не доведено наявності у діях відповідача ознак нечесної підприємницької практики та відсутні ознаки пірамідальної схеми, оскільки під час судового розгляду справи судом не було встановлено обов'язку позивача залучати інших учасників до участі у схемі в обмін на відповідні компенсаційні виплати. Тобто, позивачем не доведено наявність визначених законом підстав для визнання Договору недійсним, що виключає можливість висновку про порушення умовами оспорюваного Договору прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України №6-40цс13 від 11.09.2013 року та зроблено правовий висновок, що придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст.213, 215 ЦПК України, тому на підставі п.3,п.4 ч.1 ст.309 ЦПК Україні рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2014 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

«Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: