Постанова № 43062511, 23.01.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року справа № П/811/4404/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Петренко С.Г.;

відповідача: Король Д.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Родомир Плюс"доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Родомир Плюс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0000262204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 4166,00грн. у тому числі за основним платежем - 3333,00 грн. та за штрафними санкціями 833,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4166 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі хибних висновків та не відповідає чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі направлення та наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №2155 від 05.11.2014 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку (а.с.53).

За результатами перевірки складено акт №3/11-23-22-04/38095336 від 13.11.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «НЕВІЯ» за липень 2014 року (а.с.13-28).

За результатами перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 02.12.2014 року №0000262204, якими збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3333 грн. за основним платежем та 833 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.30).

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «НЕВІЯ». Податковий орган дійшов висновку про наступні порушення: п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 4166 грн.

Кіровоградський окружний адміністративний суд не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Родомир Плюс" та вважає їх необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та висновкам відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 р. між ТОВ "Родомир Плюс" (замовник) та ТОВ «НЕВІЯ» (консультант) укладено договір №01/07 про надання консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю, відповідно до якого замовник доручає, а Консультант приймає на себе надання комплексних консультативних послуг з питань управління комерційною діяльністю, необхідних для організації і проведення Замовником процедур закупівлі товарів, робіт, послуг (а.с.37-38).

Загальна сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту за зазначеною господарською операцією, становить 3333,33 грн.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження придбання даних послуг позивачем надано суду акт здавання-приймання робіт від 29.07.2014р., платіжне доручення від 29.07.2014р. №26, податкова накладна від 29.07.2014р. №34 (а.с.39-42).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час : здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинних бухгалтерських документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, зокрема, первинний бухгалтерський документ повинен мати такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку, виміром, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання їх товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладені вище норми національного законодавства, суд зазначає, що зведені облікові документи можуть виконуватись виключно на підставі первинних бухгалтерських документів, підтвердженням фактичного здійснення господарської операції є первинний бухгалтерський документ, який відповідає вимогам чинного законодавства України, а дефектність первинних бухгалтерських документів, як наслідок, зумовлює необґрунтованість даних бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору Послуги, що надаються Замовнику згідно цього договору, включають в себе:

- вивчення процесу управління компанією;

- надання усних або письмових рекомендації по вдосконаленню цього процесу;

- контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню;

- консультації з питань комерційної діяльності;

- надання консультації та порад, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням Замовника) з питань тактики та стратеги розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

Дослідивши акт здавання-приймання робіт від 29.07.2014р. суд зазначає наступне.

Зазначений бухгалтерський документ охоплює не визначений період часу, впродовж якого різні за змістом дії вичинялись консультантом. Складений акт містить загальні визначення про надання консультативних послуг без зазначення одиниці виміру та тривалості кожної з них, акт не містить прізвища та посади безпосереднього виконавця господарських операцій та особи що отримала дані послуги, то, суд приходить до переконання, що акт від 29.07.2014р. за своїм змістом є таким, що складений із порушення вимог до первинних документів, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За таких обставин суд зазначає, що дані податкового обліку позивача в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не ґрунтуються на оформлених належним чином первинних бухгалтерських документах.

Таким чином, в даному акті не зазначено ознак, які б давали можливість віднести їх до виконання певного договору.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору вартість послуг за Договором визначається Додатковою угодою.

В судовому засіданні представник позивача не надала додаткової угоди та не надала обґрунтованих пояснень щодо визначення вартості послуг.

Досліджуючи зміст наданих ТОВ «НЕВІЯ» позивачеві послуг суд зазначає, що надані послуги за своїм змістом та кількістю передбачають матеріалізацію їх результату, зокрема, у вигляді складених звітів, оформлених документів, розроблених програм аналітичної записки, роз'яснення, тощо, за підписом контрагента позивача. Втім відповідних документів (носіїв) позивачем суду не надано.

Відносно юридичної складової розглядуваних послуг варто також зауважити, що специфіка консультативних послуг передбачає безпосередню взаємодію замовника та виконавця у процесі надання цих послуг. Втім позивачем не представлено будь-яких доказів існування такої взаємодії. Не подано позивачем і доказів ведення з ТОВ «НЕВІЯ» ділової переписки у процесі замовлення та отримання консультацій, документів процесуального характеру, так само як і доказів підготовки цим виконавцем довідок, правових висновків, процесуальних документів у процесі виконання договору від 01.07.2014 р. №01/07.

Представник позивача в судовому засіданні зазначала, що послуги надавалися у вигляді семінару. Проте не змогла надати обґрунтовані пояснення з приводу того, де і коли саме відбулося надання послуг, тобто дата, час та місце проведення, хто проводив даний семінар.

Крім того, представником позивача зазначено, що для отримання консультативних послуг відряджався директор. Проте, суду не надано доказів підтвердження відрядження директора до міста Києва з метою отримання консультативних послуг за договором від 01.07.2014 р. №01/07.

З урахуванням викладеного суд погоджується з висновком податкового органу відносно того, що реальність операцій з поставки зазначених послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин за договором від 01.07.2014 р. №01/07 та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджені.

Більш того, на думку суду замовлення певних послуг має бути обґрунтоване напрямом діяльності замовника. Основні види діяльності замовника (КВЕД) давали підстави стверджувати, що замовлені послуги пов'язані з господарською діяльністю. Саме КВЕДи замовника, а не виконавця. Те, що виконавець повинен мати серед зареєстрованих основних видів діяльності ті види, під які підпадають надавані послуги, є обов'язковим.

Господарська операція з придбання консультативних послуг позбавлена будь-якої господарської мети, оскільки власне ТОВ "Родомир Плюс" за КВЕД 70.22 здійснює консультування з питань комерційної діяльності й керування, які і ТОВ «НЕВІЯ» (а.с.59-68).

Представник позивач не пояснила суду, як отримані консультативні послуги використано у власній господарській діяльності.

Водночас надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з ТОВ «НЕВІЯ».

Більш того, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що внаслідок виявлених правопорушень під час перевірки відносно керівника ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 складено протоколи про адміністративні правопорушення (а.с.35-36).

Доказів їх оскарження суду не надано.

Позивачем в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту суми податку з вартості послуг, без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене позивач не довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають до задоволення.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн., таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми, що становить 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Родомир Плюс" - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родомир Плюс" (код - 38095336) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родомир Плюс", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст виготовлений 28.01.2015 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук