Рішення № 43061475, 02.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/492/14-ц

Провадження № 22-ц/779/166/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживачів від нечесної підприємницької практики, про визнання права не виконувати неіснуючі зобов'язання за кредитним договором та про визнання права не виконувати неіснуючі зобов'язання за нікчемним договором відступлення права вимоги, з апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Галицького районного суду від 26 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ «Альфа-Банк» та просив достроково стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06 травня 2008 рок у розмірі 43 651,35 гривень.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичним особами, зокрема укладеного 06 травня 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 кредитного договору №488 г про надання 120 000 гривень кредиту.

Боржник ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання за договором, чим порушує його умови, внаслідок чого станом на 01 лютого 2014 року утворилась заборгованість: за кредитом - 36801,51 гривень, по відсотках - 6170,56 гривень, по комісії - 368 гривень, пеня - 311, 28 гривень.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом, щоб ухвалити рішення, яким визнати її право не виконувати неіснуючих зобов'язань перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за невиконаним Банком кредитним договором, визнати її право не виконувати неіснуючі зобов'язання перед ПАТ «Альфа-Банк» за нікчемним договором відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року.

Рішенням Галицького районного суду від 26 листопада 2014 року у задоволенні первинного та зустрічного позову відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, просить його в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким позов в цій частині задоволити.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що судом не було надано правильної оцінки розрахунку заборгованості. Позичальнику не нараховувалися до сплати платежі по кредиту у зв'язку з їх попередньою сплатою, але нараховувалися проценти за користування кредитом та щомісячна комісія. Після переуступки 17 грудня 2012 року прав вимог за кредитним договором до ПАТ «Альфа-банк» позичальником були здійснені наступні платежі: 26 грудня 2012 року - 650 гривень, 25 січня 2013 року - 650 гривень, 27 лютого 2013 року - 600 гривень, 28 березня 2013 року - 740 гривень, які зараховано на погашення строкових процентів за користування кредитом та комісії. При цьому у березні 2013 року при сплаті заборгованості за кредитом була незначна переплата в розмірі 4, 87 гривень, яка додатково вплинула на зменшення тіла кредиту з відступленої суми 36 806, 38 гривень до 36 801, 51 гривень. Після останнього зазначеного платежу 28 березня 2013 року позичальниця припинила погашення кредиту взагалі, незважаючи на щомісячні зобов'язання щодо необхідності погашення процентів та комісії. Банк звернувся з позовом 03 березня 2014 року, майже через рік після останнього погашення позичальницею процентів за кредитом, за цей час згідно поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором протягом 10 місяців утворився борг зі сплати процентів, комісії та пені в сумі 6849, 84 гривень, що дає підстави кредитору вимагати всю суму заборгованості за кредитним договором. Суд не в повному обсязі дослідив вимоги пп. 5.3.2 п.5 договору про іпотечний кредит №488 г, згідно вимог якого право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом або процентами за користування ним, суму неустойки і збитків, передбачених договором у випадку прострочення позичальником зобов'язань по поверненню кредиту або сплаті процентів за кредитом щонайменше на 10 календарних днів.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, представника ОСОБА_3, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третьої особи - ОСОБА_5 про захист прав споживачів від нечесної підприємницької практики, про визнання права не виконувати неіснуючі зобов'язання за кредитним договором та про визнання права не виконувати неіснуючі зобов'язання за нікчемним договором відступлення права вимоги сторонами не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третьої особи - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до поданого позивачем розрахунку боргу, непогашена сума залишку кредиту в розмірі 36 801, 51 гривень вказує на випереджання відповідачем ОСОБА_3 графіку погашення кредиту та відсутність передумов вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, як це визначено п. 5.3.2 кредитного договору та ч. 2 с. 1050 ЦК України.

Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблено при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення і ухвалення нового.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 травня 2006 року між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_3 укладеного договір про іпотечний кредит №488г, за яким банк надав позичальнику 120 000 гривень з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 20% річних та кінцевим терміном погашення 04 травня 2018 року.

На виконання умов кредитного договору між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №488 г/1 від 06 травня 2008 року, за умовами якого поручитель у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується відповідати перед кредитором.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір про відступлення прав вимоги по кредитних договорах, укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Згідно договору про відступлення права вимоги по кредитних договорах ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги по кредитних договорах, укладених з фізичними особами, в тому числі і за кредитним договором №488 г від 06 травня 2006 року з ОСОБА_6

Передача права вимоги до ПАТ «Альфа-банк» по договору про іпотечний кредит № 488 г від 06 травня 2008 року підтверджується також витягом з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року на а.с. 42 т1.

Суд першої інстанції вважав, що відповідно до графіка погашення кредиту ОСОБА_3 щомісячно повинна була вносити по 1008 гривень, на 03 березня 2014 року вона зобов'язана була погасити 68 544 гривень, а непогашена сума повинна була становити 51 456 гривень. Оскільки Банк просив стягнути 36 801, 51 гривень, то суд вважав, що позичальник згідно графіку погашення кредиту не порушила зобов'язання і тому відсутні підстави для дострокового стягнення цієї суми заборгованості.

Однак суд першої інстанції взяв до уваги сплату ОСОБА_3 згідно графіка погашення кредиту тільки суму щомісячного повернення тіла кредиту, а не звернув уваги, що на а.с. 10, т. 1 знаходиться додаток №2 до кредитного договору разом із таблицею визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, де зазначено, що позичальника зобов'язано погашати не тільки тіло кредиту по 1008 гривень щомісячно, а і встановлену щомісячну процентну ставку та супутні витрати по даному кредитному договору, тому з врахуванням необхідності сплати позичальником ОСОБА_3 за умовами договору тіла кредиту, встановленої процентної ставки за кредитом, платежів за надані супутні послуги, позивачем правильно визначено, що позичальником на 01 лютого 2014 року заборговано 6170,56 гривень відсотків, 368 гривень комісії та 311, 28 гривень пені.

Відповідно до пп. 5.3.2 договору про іпотечний кредит №488 г, Банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом або процентами за користування ним, суму неустойки і збитків, передбачених договором у випадку прострочення позичальником зобов'язань по поверненню кредиту або сплаті процентів за кредитом щонайменше на 10 календарних днів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника ОСОБА_3, щодо відсутності переконливих доказів про отримання позичальником кредиту у розмірі 120000 гривень згідно видаткового ордеру від 07 травня 2008 року, відсутності у неї інформації про необхідність погашення кредиту новому кредитору ПАТ «Альфа-банк» за договором переуступки прав вимоги та відсутності заборгованості перед новим кредитором.

Позичальник ОСОБА_3 згідно розрахунку на а.с. 4 т. 3 з травня 2008 року по березень 2013 року погасила всього 166 859, 56 гривень кредиту, із яких 67 536 тіла кредиту. Будь- яких доказів, щодо не зарахування якогось платежу, чи розприділення внесених сум не за умовами договору відповідач не подала. Відповідно до поданого звернення на а.с. 91 та 110, т.1 ОСОБА_3 зазначає про отримання повідомлення від 20 грудня 2012 року про відступлення права вимоги до нового власника від ПАТ «Промінвестбанк», однак не вважає його офіційним документом зарахування.

З квітня 2013 року не зважаючи на обов'язок щомісячного погашення тіла кредиту процентів та комісії ОСОБА_3 не внесла жодної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, після останнього платежу 28 березня 2013 року до часу звернення до суду виник борг зі сплати комісії, процентів та пені в розмірі 6849, 84 гривень, що дає підстави кредитору вимагати погашення всієї суми заборгованості, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у достроковому стягненні усієї кредитної заборгованості слід скасувати.

06 травня 2008 року між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №488 г/1, за умовами якого поручитель у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язався погашати борг солідарно з боржником .

Тому, відповідно до ст. 554 ЦК України ОСОБА_5 повинен нести солідарну відповідальність перед Банком.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволити.

Рішення Галицького районного суду від 26 листопада 2014 року частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третьої особи - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третьої особи - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЭДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004,- 43651,35 гривень заборгованість за кредитом нарахованої на 01. 02. 2014 року, з яких - 36801,51 гривень тіла кредиту, 6170,56 гривень заборгованість по відсотках, 368 гривень заборгованості по комісії, 311,28 гривень пені за кредитним договором №488 г.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 218, 25 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк