Ухвала суду № 43039847, 05.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1580/14-ц

Провадження № 22-ц/779/349/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, відділ ДВС Рожнятівського РУЮ та ОСОБА_4, про встановлення права власності на автомобіль,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 11 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25.08.2013 року придбав за 7000 доларів США у ОСОБА_2 автомобіль марки «Fiat Scudo», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, згідно розписки від 25.08.2013 року. Через технічні несправності автомобіля та брак коштів він не перереєстрував даний автомобіль на себе, а отримав доручення на право керувати, розпоряджатися та відчужувати вищезгаданий автомобіль. 24.05.2014 року йому стало відомо, що державним виконавцем ВДВС Рожнятівського РУЮ було оголошено в розшук та арештовано вказаний транспортний засіб. Посилаючись на наведене, на підставі статей 655, 328, 229, 317, 205, 206, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на автомобіль і звільнити його з-під арешту.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 11 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На дане рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з таких підстав. В процесі розгляду справи не було допитано свідків, які були присутні в залі суду. Не звернуто уваги на статті 655, 328, 229, 317, 205, 206, 392 ЦК України та статті 213, 215 і 316 ЦПК України. Суд не цікавився про можливі шахрайські дії з боку відповідача, на якого до прокуратури та міліції подано скаргу про шахрайські дії. Апелянту відомо, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить чотири автомобіля, два з яких зараз знаходяться під арештом і на даний час слухається інша справа у Рожнятівському районному суді. Вважає, що даних обставин судом враховано не було. З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Особи, що беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що предметом спору є транспортний засіб - автомобіль марки «Fiat Scudo», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).

Згідно генеральної довіреності, виданої 25.08.2013 року на десять років, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним транспортним засобом (а.с.12). Даною довіреністю такими ж правами наділено і ОСОБА_5 (а.с.12).

Із копії розписки від 25.02.2011 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 7000 доларів США та зобов'язався продати останньому належний йому транспортний засіб марки «Fiat Scudo», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.11).

13.02.2014 року Рожнятівським районним судом видано виконавчий лист про стянення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (третя особа) 96000 грн. 16 коп. боргу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в ході якого накладено арешт на транспортний засіб марки «Fiat Scudo», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.36-40).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що законодавством визначено спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, а тому видання довіреності на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону, який допускає перехід права власності, а тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на транспортний засіб.

Такий висновок відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Так, відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.3, 9 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

У абзаці 2 п.8 зазначеного Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є: довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, копія рішення суду та інші.

Як видно із даного пункту, розписка чи довіреність не входять до переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Враховуючи викладене, слід зробити висновок, що вказаним Порядком встановлено особливу письмову форму укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів, якої позивачем та відповідачем не дотримано, а тому позивач не став власником вищевказаного автомобіля. При цьому розписка про одержання коштів за придбання автомобіля та генеральна довіреність, не являються відповідно до закону підставами переходу права власності на транспортний засіб.

Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук