Постанова № 43055116, 02.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 908/6198/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі – Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №870 З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 14 січня 2015 року у справі №908/6198/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОН”, м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь ”, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 20/2014/376 від 06.02.2014 р.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ “РЕГІОН” звернулось до господарського суду Запорізької області 25.12.2014 року з позовом до ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” про стягнення 1071556,16 грн., які складаються з 929 068,32 грн. основного боргу, 54 476,84грн. пені, 76 817,12 грн. суми індексу інфляції, 11193 грн. 87 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 січня 2015 року у справі 908/6198/14 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позов ТОВ “РЕГІОН” до ВАТ “Запорізький металургійний завод” “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Запорізький металургійний завод” “ЗАПОРІЖСТАЛЬ”, на користь ТОВ “РЕГІОН”, 929 068 (дев’ятсот двадцять дев’ять тисяч шістдесят вісім) грн. 32 оп. основного боргу, 54 476 (п’ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 84 коп. пені, 11 193 (одинадцять тисяч сто дев’яносто три) грн. 87 коп. 3% річних, 70043 (сімдесят тисяч сорок три) грн. 41коп. індексу інфляції, 21 295 (двадцять одна тисяча двісті дев’яносто п’ять) грн. 65 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14 січня 2015 року у справі 908/6198/14, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати просить покласти на позивача.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 02.03.2015 року.

19.02.2015 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№2764), в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.№3228 від 26.02.2015 року) про розгляд апеляційної скарги без участі його представника у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем на підприємстві не неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕГІОН” (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” (далі - відповідач) укладено договір № 20/2014/376 від 06.02.14, відповідно до умов якого (надалі - договір), специфікацій № 1 від 06.02.14 (далі специфікація 1) та специфікації № 2 від 14.02.14 (далі - специфікація 2) постачальник (позивач) зобов’язується передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити обладнання (далі-обладнання) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору, кількість, номенклатура обладнання зазначається в специфікаціях до договору, які є його невід’ємною частиною (далі-специфікації).

Відповідно до п. 2.2 договору, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від придбання всього або частини обладнання шляхом направлення постачальнику відповідного повідомлення з переліком обладнання, від поставки якого від відмовляється, не пізніше 30 днів до дати поставки обладнання, вказаного в повідомленні.

З моменту відправки покупцем постачальнику повідомлення про відмову від придбання всього або частини обладнання, договір втрачає силу в частині, що відноситься до обладнання, вказаного в повідомленні, але зберігає силу в частині що відноситься до обладнання, не зазначеного в повідомленні.

Згідно п. 3.3 договору, строки поставки обладнання зазначаються в специфікації.

Відповідно до умов специфікації № 1, позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання (М/К ділянок скруберу).

Поставка була здійснена на суму 378 264,60 (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 00000000309 від 24.03.14; № 00000000384 від 07.04.14; № 00000000396 від 14.04.14; № 00000000448 від 25.04.14; № 00000000484 від 05.05.14; № 00000000525 від 13.05.14.

Відповідно до вказаних видаткових накладних, відповідачем був прийнятий товар на суму 378 264,60 грн.

В пункті 6.4. сторони узгодили, що покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 договору.

На момент отримання товару, претензій за кількістю, якістю поставленого товару від відповідача не надходило, тобто, позивач прийняв товар без зауважень, з чого випливає, що свої зобов'язання з поставки товару позивач виконав.

Пунктом 4 Специфікації № 1 строк оплати поставленого обладнання: по факту поставки на протязі 35 банківських днів з моменту поставки обладнання на склад покупця при наявності повного пакету документів згідно п. 6.3 договору.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки і це не заперечується відповідачем, він прийняв цю продукцію без повного пакету документів.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про неотримання ним документів на товар, передбачених п. 6.3 договору, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Згідно статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Порядок передачі товару, визначений умовами договору, окремих положень щодо порядку передачі документів підтверджуючих якість товару договір не містить. Товар було прийнято відповідачем без зауважень про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні. Накладні не містять жодних посилань, зауважень про відсутність або отримання товару без необхідних товаросупровідних документів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, у порушенні умов договору та вимог ст. 526 ЦК України Відповідач вартість поставленого обладнання сплатив лише частково (09.10.14 р. - 15 000,00) грн.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання згідно специфікації № 1, відповідно до вказаних видаткових накладних, складає 363 264,60 грн.

Відповідно до умов Специфікації № 2, позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання (М/К шламового лотка).

Факт поставки відбувся і це не заперечується і відповідачем, і він прийняв цю продукцію без повного пакету документів.

Поставка була здійснена на суму 571 835,40 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 00000000450 від 25.04.14; № 00000000486 від 05.05.14; № 00000000524 від 13.05.14; № 00000000550 від 20.05.14; № 00000000584 від 28.05.14; № 00000000619 від 04.06.14; 00000000630 від 10.06.14.

Відповідачу був поставлений та отриманий товар на суму 571835,40 грн.

Згідно з поясненнями позивача, відповідно до специфікації № 2, поставки була здійснена на суму 571835 грн. 40 коп., водночас згідно корегувальної накладеної до видаткової накладеної 674 від 11.06.2014р. відбулося корегування вказаної суми поставки на 6031 грн. 68 коп. до 565803 грн. 72 коп.

Претензій за кількістю, якістю прийнятого товару, або відмови в прийнятті обладнання, відповідно до п. 6.4 договору, від відповідача не надходило.

Згідно п. 4 Специфікації № 2 строк оплати поставленого обладнання: по факту поставки на протязі 50 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад покупця при наявності повного пакету документів згідно п. 6.3 договору.

На момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання, згідно Специфікації № 2, відповідно до вказаних видаткових накладних, складає 565803,72 грн.

Відповідач не надав доказів оплати за поставлений товар ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, про місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ “РЕГІОН” про основного боргу в сумі 929068грн. 32 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 23007грн. 99 коп. (специфікація 1) та 31468,85 грн. (специфікація 2 ), а разом 5447684 коп., що передбачено пунктом 7.2 договору, а саме що, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню розміром 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірною та такою що підлягає задоволенню є вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 76817,12 грн. та підлягає частковому задоволенню в розмірі 70043 грн. 41коп.).

В решті пред’явленої до стягнення суми слід відмовити, як необґрунтованій (перевірений судом першої інстанції розрахунок долучено до матеріалів справи).

Розмір 3% річних в сумі 11193, 87 грн. пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про неправомірну відмову господарським судом Запорізької області в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що відповідач в своєму клопотанні жодним чином не обґрунтував неможливість розгляду даної справи до закінчення апеляційного провадження по оскаржуваній відповідачем ухвалі про повернення зустрічної позовної заяви.

Разом з тим, з частини 4 статті 106 ГПК України вбачається, що подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовження розгляду справи цим судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14 січня 2015 року у справі №908/6198/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.03.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.