Ухвала суду № 43050586, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2015р. м. Київ К/800/16034/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті заборгованості по грошовій компенсації замість належного йому до видачі речового майна та стягнути з Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь позивача заборгованість по грошовій компенсації замість належного до видачі йому речового майна станом на дату звільнення його з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому при звільненні з військової служби та виключенні його зі списків особового складу Університету відповідачем не виплачено грошову компенсацію замість невиданого речового майна, чим порушено пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягала у невиплаті заборгованості по грошовій компенсації замість невиданого позивачу на день звільнення речового майна. Стягнуто з Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовій компенсації замість невиданого на день звільнення речового майна у сумі 6637,22 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення), відповідно до яких позивач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна, належного йому на день звільнення.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу із наказу начальника Університету (по стройовій частині) від 28 грудня 2012 року № 307 ОСОБА_4 проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил на посаді начальника курсу з виховної роботи курсів факультету автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації Університету, у військовому званні «капітан» і наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 25 грудня 2012 року № 662 був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу та з 28 грудня 2012 року виключений зі списків особового складу Університету.

Згідно Довідки № 40 від 29 грудня 2012 року Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі, позивач перебував на речовому забезпеченні під час проходження служби та на день звільнення з військової служби у запас сума грошової компенсації замість належного до видачі йому речового майна складала 6637,22 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є військовослужбовцем, звільненим з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, і на нього не поширюється дія пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», то відповідно до пункту 27 Положення, він має законне право за своїм бажанням одержати грошову компенсацію замість речового майна, належного йому на день звільнення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання на Положення є безпідставним, оскільки ним визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27 Положення військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року N 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_4 до суду для вирішення питання, щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 та від 27 травня 2014 року у справі №21-132а14.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало