Ухвала суду № 43050562, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/45186/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

судді: Калашнікової О.В., Конюшка К.В.,

при секретарі судового засідання: Кошелєву С.В.,

за участі представника позивача Спиридонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі №826/347/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" звернулось в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2013 №№100270000/2013/700362/2, 100270000/2013/700363/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні митного оформлення товару його митна вартість була підтверджена, виконані всі умови, встановлені Митним кодексом України для декларування товару, а тому рішення про самостійне визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом та про відмову в прийнятті митної декларації і пропуску товару через митний кордон України винесені не на підставах, що передбачені Митним кодексом України, необґрунтовано, з використанням повноважень всупереч меті, з якою це повноваження надане, упереджено та недобросовісно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.10.2013 №100270000/2013/700362/2, №100270000/2013/700363/2.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що у відповідності до зовнішньоекономічного контракту(договору поставки) №19102012 від 01.06.2012р. укладеного між ТОВ "АД ШИНА"(покупець) та "HANGZHOU ZHONGCE RUBBER COMPANY LIMITED"(продавець), була здійснена поставка товару - шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів, шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів торгівельної марки "Westlake", виробник "HANGZHOU ZHONGCE RUBBER COMPANY LIMITED"(Китай).

Позивачем були подані митні декларації від 10.10.2013р. №100270000/2013/209997 та від 09.10.2013р. №100270000/2013/209934 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів, шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів", який надійшов від продавця "HANGZHOU ZHONGCE RUBBER COMPANY LIMITED".

Позивачем для митного оформлення були надані митному органу наступні документи. До декларації №100270000/2013/209997: зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2012р. №19102012; доповнення до договору №1 від 30.11.2012р; №2 від 26.12.2012р.; №3 від 01.03.2013р.; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0004791 від 15.08.2013р.; інвойс від 28.08.2013р. №HX1306822J; коносамент від 31.08.2013р. №MRFB13081182; міжнародна товарно-транспортна накладна(CMR) від 03.10.2013р. №82180/1; банківський платіжний документ №073 від 01.10.2013р.; документ що підтверджує вартість перевезення товару №03/10/2013 від 03.10.2013р.; декларація про походження товару; копія митної декларації країни відправлення №518283283 від 28.08.2013р. До декларації №100270000/2013/209934: зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2012р. №19102012; доповнення до договору №1 від 30.112012р; №2 від 26.12.2012 року; №3 від 01.03.2013р.; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0004791 від 15.08.2013р.; інвойс від 28.08.2013р. №HX1306836J, коносамент від 31.08.2013р. №MRFB13081175; міжнародна товарно-транспортна накладна(CMR) від 07.10.2013р. №52/87; банківський платіжний документ №073 від 01.10.2013р.; документ що підтверджує вартість перевезення товару №031013/FM1 від 03.10.2013р.; декларація про походження товару; копія митної декларації країни відправлення №518290840 від 27.08.2013р.

Під час здійснення контролю правильності визначення ТОВ "АД Шина" митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі митних декларацій №100270000/2013/209997 та №100270000/2013/209934, у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей. Відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, внаслідок чого декларанту було запропоновано подати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні документи); митну декларацію країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Позивачем витребувані документи були надані частково.

Сумніви відповідача ґрунтуються на виявлених розбіжностях, які містяться у наданих копіях митних декларацій країни відправлення, зокрема зазначений номер інвойсу, що відрізняється від наданого до митного оформлення, що виключає можливість перевірити заявлену декларантом митну вартість згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Київською регіональною митницею Міндоходів 15.10.2013р. прийняті рішення №100270000/2013/700362/2, №100270000/2013/700363/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "АД Шина". Згідно наведених рішень, через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, митна вартість товару визначена відповідачем за 6(резервним методом) та ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Київською міжрегіональною митницею Мін доходів не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.10.2013 №№100270000/2013/700362/2, 100270000/2013/700363/2.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України(Далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.

Відповідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Позивачем проведена 100% передоплата товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.

Судами встановлено, що декларуючи договірну вартість товару за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, встановленим ст. 57 МК України, позивач керувався умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2012р. №19102012 та інвойсів: від 28.08.2013р. №HX1306822J та від 28.08.2013р. №HX1306836J. Позивачем були надані митному органу всі документи, передбачені статтею 53 МК України, що дають можливість визначити митну вартість за першим методом визначення митної вартості.

Відповідно ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні документи); митну декларацію країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Вищезазначені документи відповідачу були надані частково.

Разом із тим, як вірно встановили суди, що випливає із матеріалів справи, номер інвойсу співпадає із номером цього документу, вказаним у копіях митної декларації країни відправлення

Отже, за відсутності розбіжностей, ознак підробки в наданих позивачем документах, у відповідача не було підстав для витребування у позивача додаткових документів.

За наведених обставин, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2013 №№100270000/2013/700362/2, 100270000/2013/700363/2 є необґрунтованими, оскільки Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі №826/347/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: