Ухвала суду № 43050531, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/63244/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року

у справі № 820/7965/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області

про стягнення суми,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Південкабель»» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просив суд стягнути з держбюджету в особі ГУДКСУ у Харківській обл. (платник УДКСУ у м. Харкові за кодом 14010200 «Бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами», символ звітності банку 030, р/р 31119030700002 у банку ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649) на користь ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» пеню у сумі 3 387, 51 грн. за прострочку з 28.05.2013 року по 04.09.2013 року - 100 днів бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 158 295, 00 грн., за вересень 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Від Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області жодних документів процесуального характеру до суду касаційної інстанції не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 19.12.2012 року №572/40-028/00214534 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічним акціонерним товариством «Завод «Південкабель» з питання законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 1 772 029, 00 грн. та достовірності нарахування бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 3 618 886, 00 грн. підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3 618 886, 00 грн. за вересень 2012 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення пені по заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідачами порушено строк бюджетного відшкодування позивачу підтвердженої суми податку на додану вартість за вересень 2012 року. З такою позицією погодився і суд апеляційної інстанції у цій справі.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України закріплено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судами встановлено, що позивачем вже подавався позов про стягнення пені на бюджетну заборгованість по зазначеному вище акту перевірки податкового органу за період з 30.04.2013 року по 27.05.2013 року. Тому позивачем здійснено розрахунок пені за 100 днів прострочки з 28.05.2013 року по 04.09.2013 року, а саме: пеня по заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у сумі 158 295, 00 грн. (не відшкодована частина заборгованості) склала 3 387, 51 грн. за ставкою НБУ 6,5 %.

Таким чином, аналізуючи зазначені правові норми та враховуючи встановлені по справі обставини, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку суми бюджетної заборгованості ПДВ на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, підлягають задоволенню.

При цьому враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 03.06.2014 року №21-131а14.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про обгрунтованність позовних вимог та задоволення позову є правильними.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі № 820/7965/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук