Ухвала суду № 43050532, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/55223/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року

у справі № 2а-3858/09/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Тренд»

до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Тренд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009 року № 0000612340/0.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що засновником ТОВ «Нью Тренд» є товариство з обмеженою відповідальністю «Зарах Моден Україна», яке володіє 99% у статутному фонді ТзОВ «Нью Тренд». Згідно протоколів Загальних Зборів учасників ТОВ «Зарах Моден Україна» № 8 від 23.10.2008 року та № 9 від 10.12.2008 року, прийнято рішення про внесення до статутного фонду ТОВ «Нью Тренд» об'єкта нерухомості - будівлю заводу з виробництва верхнього одягу, а також огорожу та насосну (колонку). Передача вказаних об'єктів нерухомості підтверджується актами прийому-передачі та податковими накладними № 8 від 10.11.2008 року та № 12 від 11.12.2008 року.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нью Тренд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді та грудні 2008 року, відповідачем складено акт від 07.08.2009 року № 105-23/011/35611588, яким встановлено, що відповідно до абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Нью Тренд» не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 797 268, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 07.08.2009 року №00006123440/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 797 268, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до бюджету, при цьому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що форма оплати не впливає на право отримання бюджетного відшкодування, а тому проведення отримувачем розрахунків із постачальниками за придбані товари та послуги в іншій формі, ніж грошова, враховується під час визначення фактично сплаченої в ціні придбання товарів чи послуг суми ПДВ.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 вказаної статті Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Під фактичною сплатою ПДВ за пунктом «а» пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час розрахунків за них.

Форма оплати не впливає на право отримання бюджетного відшкодування, а тому проведення отримувачем розрахунків із постачальниками за придбані товари та послуги в іншій формі, ніж грошова, враховується під час визначення фактично сплаченої в ціні придбання товарів чи послуг суми ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт внесення ТОВ «Зарах Моден Україна» об'єктів нерухомості вартістю 3 776 431, 07 грн. та 59 775, 33 грн. до статутного фонду позивача підтверджено протоколами загальних зборів, актами прийому-передачі та податковими накладними, що не оспорюється податковим органом.

На суму переданого до статутного фонду позивача нерухомого майна ТОВ «Зарах Моден Україна» отримав корпоративні права.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та дати фактичної сплати цієї суми ПДВ постачальникам. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 2а-3858/09/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук