Ухвала суду № 43050491, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/800/56910/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року

у справі № 812/6475/13-а

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 18.07.2013 року № 0000151601, яким покладено обов'язок на Державне підприємство «Свердловантрацит» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 351 598, 86 грн. за платежем «податок на додану вартість».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 01.04.2012 року по 31.05.2013 року складено акт від 01.07.2013 року № 1/14-0/32355669, яким встановлено порушення частини «а», абз. 3, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації протягом граничних строків у загальній сумі 2 218 129, 00 грн., у тому числі: рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу в сумі 1 757 994, 30 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.07.2013 року № 0000151601, яким за затримку на 46, 81, 109, 122 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 1 757 994, 30 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 351 598, 86 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу штрафу, згідно оскаржуваного податкового повідомлення

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно із п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1 803 320, 00 грн. був стягнутий за постановою Луганського окружного адміністративного суду № 2а/1270/3785/2012 від 24.05.2012 року. Сплата даної суми розстрочена на три місяці із визначенням терміну сплати заборгованості до 15.06.2012 у сумі 601 106, 00 грн., до 20.07.2012 у сумі 601 106, 00 грн. та зі сплатою останнього платежу до 17.08.2012 у сумі 601 108, 00 грн. В матеріалах справи наявний графік погашення податкового боргу, погоджений представниками сторін.

Відповідні обставини відповідачем не заперечуються.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати розстрочки податкового боргу згідно зазначеного рішення суду.

Таким чином, судом встановлені нові строки сплати податкового боргу, що у свою чергу виключає можливість застосування штрафних санкцій та нарахування пені за умови своєчасного виконання платником податків такого рішення суду про розстрочення (відстрочення) оплати.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі № 812/6475/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук