Ухвала суду № 43050489, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/800/53929/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року

у справі № 812/6331/13-а

за позовом Приватного підприємства «Металобаза»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Металобаза» звернулось до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000012200, прийняте Первомайською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області про нарахування ПП «Металобаза» пені у розмірі 63 426, 83 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 27.06.2013 року, відповідачем складено акт від 08.07.2013 року №48/12-10-22/31337539, яким встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 3 постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованій в Міністерстві юстиції 16.11.2012 року за № 1921/22233, в результаті чого порушено терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0000012200, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 63 426, 83 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті в результаті надходження валютної виручки на розподільчий рахунок позивача, а не на поточний.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття даного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

В силу ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій податкового органу щодо прийняття та видачі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною третьою ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В силу п. 3 постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233 (далі - Постанова), розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 5 Постанови передбачено, що вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за № 841/7129 (зі змінами)], та у російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (пункт 6 Постанови).

Таким чином, із системного аналізу діючого законодавства випливає, що юридичні особи мають право відкривати як поточні рахунки в банках в національній валюті так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Росдорснаб-Експорт» 16.02.2012 року укладено контракт на поставку товарів №16/02 та 26.12.2012 року між зазначеними вище підприємствами було укладено додаткову угоду.

22.02.2012 року між позивачем та ТОВ «ТрансПутьСнаб» укладено контракт на поставку товарів №RU-1\12.

Встановлено, що товар за вказаними контрактами відвантажено, що підтверджується наявними у матеріалах справи вантажно-митними деклараціями. На підтвердження вчасної оплати поставки товару в матеріалах справи наявні копії банківських виписок.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення про нарахування ПП «Металобаза» пені у розмірі 63 426, 83 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 812/6331/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук