Ухвала суду № 43050488, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/800/60767/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року

у справі № 820/5980/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі № 820/5980/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, позов задоволено. Зобов'язано Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити дії щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС» як платника податку на додану вартість з 01.08.2013 року та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС» свідоцтво платника податку на додану вартість строком дії з 01.08.2013 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС» є юридичною особою та отримало статус суб'єкта підприємницької діяльності, взято на податковий облік у Дергачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Позивач уклав договір оренди нежитлового приміщення для розміщення офісу та договір про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку. Прийняв транспортний засіб згідно акту приймання-передачі, а для розміщення транспортного засобу уклав договір оренди господарської будівлі (гаражу).

Господарська діяльність позивача пов'язані із наданням транспортних послуг за договором на надання транспортних послуг. Надання транспортних послуг підтверджується спеціалізованою накладною, подорожнім листом та актами приймання-передачі, оплата яких підтверджується рахунком на оплату та випискою банку про оплату.

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою по формі 1ПДВ, яку заповнив повністю, належним чином та додав до заяви всі первинні документи, що підтверджують операції з постачання та сплати послуг, що підлягають оподаткуванню. За результатами розгляду заяви відповідачем направлено позивачу відповідь, в якій зазначив, що згідно наданої заяви за формою 1ПДВ розглянути питання щодо підстав реєстрації платника податку на додану вартість та встановити відповідність платника критеріям п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України неможливо, у зв'язку із відсутністю повного обсягу первинних документів, що підтверджують операції з постачання та сплати товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню.

Рішення про відмову у реєстрації позивача платником податку на додану вартість відповідач мотивував тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «ТРАНС-СЕРВІС» в реєстраційній заяві за формою 1ПДВ відобразило загальну суму від здійснення операцій з постачання (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, нараховану (сплачену) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, в розмірі 10 200, 00 грн., але фактично до заяви надані первинні документи на суму 7 650, 00 грн., що свідчить про непідтвердження заявленої суми 2 550, 00 грн.

Відповідно до ст. 182 Податкового кодексу України, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно п. 181.1 ст. 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.11 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.11 року за № 1369/20107 будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ. Така заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

З метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України, така особа відповідно п. 20.1.6 ст. 20 розділу I цього Кодексу, п. 73.3 ст. 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав відповідачу всі необхідні первинні документи для підтвердження операцій з постачання та оплати послуг, що підлягають оподаткуванню, тому є вірним висновок судів щодо здійснення позивачем необхідних вимог законодавства для отримання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Пунктом 183.8 ст. 183 Податкового кодексу України встановлений перелік підстав для відмови у видачі свідоцтва платника податку на додану вартість, відповідно до якого орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним ст.180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 цього Кодексу.

Оскільки, судами встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у реєстрації платником податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправної відмови відповідача у реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З огляду на викладене, з урахуванням норм податкового законодавства чинних на час виникнення відповідних правовідносин, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Разом з тим, у зв'язку із закінченням касаційного провадження, підлягає поновленню виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 820/5980/13-а, які зупинені ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 820/5980/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук