Ухвала суду № 43050462, 09.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64459/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Кошіля В.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року

у справі № 2а-1206/10/1370

за позовом Кредитної спілки «Дністер»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Кредитна спілка «Дністер» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 30.06.2009 року №0001411720/0/15554/10, від 23.09.2009 року №0001411720/1/22166/10, від 09.11.2009 року №0001411720/4/26142/10, від 20.01.2010 року №0001411720/2 та від 12.02.2010 року №0001411720/3/3167.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, відповідачем складено акт від 18.06.2009 року №242/22-0/26205797, яким встановлено порушення пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст.8, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 722 033, 79грн, а саме: 2006 рік - 503 283, 33 грн., 2007 рік - 564 401, 38 грн., 2008 рік - 654 349, 08 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року №0001411720/0/15554/10, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 5 166 101,37 грн. (основний платіж - 1 712 033, 79 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 444 067, 58 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2009 року №0001411720/1/22166/10, від 09.11.2009 року №0001411720/4/26142/10, від 20.01.2010 року №0001411720/2 та від 12.02.2010 №0001411720/3/3167 з аналогічним визначенням податкового зобов'язання.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про те, що позивач не оподаткував у 2006-2008 роках проценти, нараховані пропорційно розміру пайових внесків членів кредитної спілки, у загальному порядку, встановленому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для доходів, за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із помилковості даних висновків та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Таким чином, у зазначеній статті чітко розмежовано поняття «проценти, які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» та «нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляється між членами кредитної спілки у вигляді відсотків (процентів)».

Відповідно до положень підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат (далі - проценти) є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з положеннями Закону України від 01.07.2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» абзац перший підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» викладено у новій редакції, яка стосовно визначення доходів платника податку робить посилання на пункт 7.2 статті 7 цього Закону, який також викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Тобто, положеннями зазначених норм конкретизовано об'єкт оподаткування - процент, нарахований кредитною спілкою на вклад (внесок) до цієї спілки і в них не йдеться про відсотки (проценти) у вигляді нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляється між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків.

Згідно з положеннями Закону України від 01.07.2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункт 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» викладено в редакції, за якою підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року.

У подальшому набрання чинності вказаними нормами Законом України від 21.12.2004 року № 2273-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було відстрочено до 01.01.2010 року.

Таким чином, дія підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не поширюється на підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

Згідно з положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже, доходи фізичних осіб, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема розподілений між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Така позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 22.10.2013 у справах № 21-253а13 та № 21-269а13. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: доходи членів кредитних спілок у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються в загальному порядку, встановленому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідні виплати підлягають оподаткуванню згідно пп. 9.2.3 п. 9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 цього Закону, а саме: з 2006 - 13%, з 2007-2008 - 15%.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем обґрунтовано не утримувався податок з виплаченого членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх пайові внески та не перераховувалися ці суми податку до бюджету, є помилковими.

За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є вірним.

В силу частини другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 2а-1206/10/1370 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у справі № 2а-1206/10/1370 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді В.В.Кошіль

Н.Г.Пилипчук