Ухвала суду № 43050461, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2015 р. м. Київ К/800/55051/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 827/558/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.13 року скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000690171 від 11.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 517 679, 16 грн.: основний платіж 345 119, 44 грн. та (фінансові) санкції 172 559,7 2 грн., № 0000700171 від 11.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість: основний платіж 406 669, 67 грн. та штрафні (фінансові) санкції 102 784, 34грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Арикон» за період: травень, червень, липень 2011 року, відповідачем складено акт від 29.11.2012 року №2530/10/17-1/НОМЕР_3, яким встановлено порушення п.п. 177.1, 177.2, 177.4. ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 345 119, 44 грн.; п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2011 році в сумі 406 669, 67 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 року: - № 0000690171, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 345 119, 44 грн. за основним платежем та 172 559,7 9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000700171, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 406 669, 67грн. за основним платежем та 203 334, 84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у м. Севастополі про результати розгляду первинної скарги від 28.12.2012 року №3007/10/-225 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №0000690171 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000700171 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 100 550, 50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із помилковості даних висновків та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Арикон» були укладені договори №26-1/11 від 01.07.2011 року, №10-20-1/11 від 29.04.2011 року, №13/11 від 03.05.2011, відповідно до яких ПП «Арикон» зобов'язується виконати роботи по ремонту металоконструкцій, судових механізмів та систем на цих морських судах. На підставі вказаних договорів складені відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт та податкові накладні.

Слід зазначити, що у даній справі для встановлення факту здійснення господарської операції мають значення фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Таким чином, з урахуванням характеру робіт відповідно до укладених договорів, відсутності у ПП «Арикон» такого виду діяльності, як ремонт морських суден, та відповідної ліцензії, судом першої інстанцій вірно встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, як ремонт морських суден, оскільки основним видом діяльності контрагента позивача є оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі.

Зміст наданих актів здачі-приймання виконаних робіт не дає змоги визначити структуру наданих послуг та не містить інформації про деталізований перелік послуг, кількість витрачених годин на виконання, кількість людей залучених до виконання, не вказано часовий проміжок надання послуг із зазначенням дати та години виконання, не описано умови в яких вони надавались.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно із договором від 01.07.2011 року №26-2/11 ПП «Арикон» приймає на себе зобов'язання по постачанню будівельної документації проекту 1430. Однак податкова накладна складена з порушенням вимог законодавства, оскільки містить реквізити іншого договору.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем ПП «Арикон» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, є помилковими.

За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є вірним.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 827/558/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.07.2013 року у справі № 827/558/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук