Ухвала суду № 43041788, 10.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/338/2015(м)

265/355/15-ц

Головуючий в 1 інстанції: Ковтуненко О.В.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 49

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г

при секретарі Берліній Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі матеріал за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою позивачки на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, в якому сторони перебувають з 30 січня 2013 року, посилаючись на припинення з травня 2013 року подружніх відносин і спільного проживання на ґрунті неприязних відносин, втрати взаєморозуміння, почуття любові та поваги. Зазначала, що відповідач виїхав з останнього фактичного місця проживання в місті Маріуполі і їй невідомо його місцезнаходження на даний час. Від шлюбу сторони дітей не мають.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 січня 2015 року позовна заява ОСОБА_1 повернута позивачці на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України - з мотивів непідсудності справи цьому суду.

В апеляційній скарзі позивачка просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, що регулюють доступ до суду, і повернути справу для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка підтримала доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність відповідача, повідомленого в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України про дату і час розгляду справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд виходив з положень ст. 109 ЦПК України, за якою позови до фізичної особи пред'являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, і оскільки відповідач зареєстрований у м. Анкара, Туреччина, то справа не підсудна Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя Донецької області.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як з'ясовано, подання позову ОСОБА_2 обумовлено місцем проживання сторін, що є подружжям, по АДРЕСА_1; в цьому районі зареєстровано у 2013 році шлюб між сторонами. Вказана адреса є останньою відомою для позивачки адресою проживання відповідача.

За наявності наведеного у змісті позовної заяви місця проживання відповідача, що узгоджується із вимогами у п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України (проживання, перебування або місцезнаходження), зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування), може бути встановлено в ході розгляду справи - в порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України з отриманням відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Донецькій області і, в залежності від цього, вирішено питання про підсудність справи даному суду, а при неможливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів - вирішено питання у відповідності з вимогами абз. 4 ч. 3 ст. 122 ЦПК України про відкриття провадження у справі.

Як видно з матеріалів справи, оскаржувана ухвала суду постановлена у відсутність даних про зареєстроване місце проживання відповідача на території України, Донецької області, міста Маріуполя, що має значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

А за положеннями ч. 10 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

За роз'ясненнями, що містяться в абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються до фізичної особи - до суду за місцем її проживання (ним не є місцеперебування), яке визначається відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України і статті 3 Закону України від 11.12.2003р. N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За змістом термінів, наведених у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Постановляючи процесуальне рішення про повернення позовної заяви з мотивів непідсудності справи Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя, суд керувався положеннями ст. 109 ЦПК, що регламентують загальне правило подання позовів до фізичної особи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання чи перебування, і за вирішальний критерій визначив місце реєстрації відповідача у м. Анкара, Туреччина.

Втім, суд не зважив, що положення ст. 109 ЦПК України регулюють підсудність спорів між судами національної юрисдикції, а не судами різних держав, що регламентується нормами міжнародних нормативно-правових актів про правову допомогу між іноземними державами.

Крім того, поза увагою суду залишились положення ч. 2 ст. 110 ЦПК України, якими вмотивовано підставу подання позову до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, що передбачають можливість звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, якщо в нього на утриманні є малолітні або неповнолітні діти - і позивачка до цієї категорії належить, бо має малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про порушення судом порядку вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1, що полягає у недостатньо ґрунтовній відмові у відкритті провадження у справі за її позовом.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з поверненням матеріалу до суду першої інстанції для учинення дій згідно із ч. 3 ст. 122 ЦПК України щодо здобуття інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача на території України і в залежності від цього за результатами отриманих відомостей - прийняття рішення про відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2015 року скасувати.

Матеріал за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - повернути до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області для вирішення питання у встановленому законом порядку про відкриття провадження у справі.

Ухвала, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню по справі, не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді