Рішення № 43041795, 04.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/242/2015(м)

241/481/14-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Топузова Н.М. Категорія 54 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

04 березня 2015 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Попової С.А., Мальцевої Є.Є.

При секретарі - Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», в особі його представника Бойко Д.П. на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (далі - ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», неодноразово уточнив в ході розгляду справи свої вимоги, просила: - визнати незаконним звільнення її з роботи та - скасувати наказ Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (далі - Макіївське ЛВ УМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ») від 28 березня 2014 року № 27-к «Про звільнення» ОСОБА_2, - поновити її на роботі в Макіївському ЛВ УМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» на раніше займаній посаді провідного економіста з договірних та претензійних робіт з 29 березня 2014 року, - стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 74592 грн.63 коп. за період з 29 березня 2014 року по 29 грудня 2014 року, - у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., відшкодувати витрати по оплаті судового збору 221 грн.80 коп. та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі.

Посилалась на те, що з 01 вересня 2009 року працювала по переводу в Макіївському ЛВ УМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» на посаді провідного юрисконсульта, а з 15 вересня 2009 року переведена на посаду провідного економіста з договірних та претензійних робіт.

Наказом № 27-к від 28 березня 2014 року вона була звільнена з займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає, звільнення її незаконним, оскільки 02 вересня 2013 року, попереджаючи про скорочення її посади, адміністрація підприємства одночасно з попередженням не надала перелік всіх наявних на підприємстві вакансій для переведення на іншу роботу, які б вона могла виконувати, в переліку не були зазначені всі вакансії. 16 жовтня 2013 року їй були запропоновані всі вакансії станом на 05 вересня 2013 року, але умови оплати праці на посаді юрисконсульта 1-ї категорії у відділі майнових правовідносин філії «АГРОГАЗ» (м.Київ), яка була вільна за її фахом, при врученні пропозиції їй не повідомили, надали зазначену інформацію на її вимогу тільки 28 листопада 2013 року, але вже ця посада з 08 листопада 2013 року була зайнята особою, яка вважається знов прийнятою.

Рішеннями профспілкового комітету від 04 березня 2014 року була надана згода під тиском адміністрації, до цього тричі відмовляв у наданні згоди на її звільнення у зв'язку з допущеними адміністрацією порушеннями порядку вивільнення при скороченні штатів, а саме ч.2 ст.40 , ч.3 ст.49 -2 КЗпП України.

Крім того, визначена адміністрацією у попередженні дата її звільнення 04.11.2013 року внаслідок її тимчасової непрацездатності була перенесена адміністрацією на невизначений строк, що не передбачено трудовим законодавством, а після виходу з лікарняного її не звільнили, що свідчить про продовження її трудових відносин з підприємством на невизначений строк. Вважає, що процедура скорочення повинна бути розпочатися заново. Оскільки підприємство не відмовилось від її звільнення, перенесено дату її звільнення на невизначений строк, тобто в любий день, внаслідок чого вона не могла підготуватися до її звільнення, знайти собі нову роботу, бо не знала коли їй вручать трудову книжку, вона не була належним чином попереджена адміністрацією про її звільнення в який-то строк.

Запропоновані їй відповідачем з моменту попередження про звільнення переліки вакансій ІТР по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» не були вичерпними, ряд посад , які б вона бажала та могла зайняти відповідно до свого фаху та спеціальності, відповідачем були приховані від неї, та на них прийняті сторонні особи.

В результаті неправомірних дій відповідача щодо порушення законних прав позивача, які виразилися в неможливості здійснення свого конституційного права на працю, наявності невпевненості в реалізації своїх життєвих планів та інтересів, приниженні професійної гідності, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі пошук необхідних коштів для лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, їй спричинено моральну шкоду.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення з роботи ОСОБА_2, згідно наказу Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» від 28 березня 2014 року за №27-к «Про звільнення».

Скасовано наказ Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» від 28 березня 2014 року за №27-к «Про звільнення» ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_2 на роботі в Макіївському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на раніше займаній посаді провідного економіста з договірних та претензійних робіт з 29 березня 2014 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 74592 грн. 63 коп. за період з 29 березня 2014 року по 29 грудня 2014 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь держави судовий збір у сумі 243 грн.60 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 241 грн.80 коп., сплачений за забезпечення доказів, відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущеного до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясувань обставин, що мають значення для справи, відповідач, в особі його представника Бойко Д.П., просить апеляційний суд скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, вказує, що відповідачем виконані вимоги щодо пропонування позивачці посад для її працевлаштування, передбачені ч.3 ст.49-2 КЗпП України. При наданні попередження про скорочення посади була доведена інформація щодо посад економістів із збуту в дільниці служби обліку надання послуг з транспортування газу, якою вона скористалась, подавши заяву про переведення на одну з цих посад.

Інформацію про вакансії по Макіївському ЛВУМГ адміністрацією останнього було надано по підрозділу у письмовій формі позивачці у другій половині робочого дня 02.09.2013 року, а в подальшому така інформація надавалась шість разів по Макіївському ЛВУМГ, філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» та по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в цілому. Частіше надати таку інформацію заважало тривале знаходження позивачки на лікарняному.

Безпідставно суд навів у рішенні приклади переведення працівників на інші посади, про що не було повідомлено позивачку, оскільки це було, як правило, продовження строкових трудових договорів з працівниками, переведення працівників на посади, які не відповідають кваліфікації позивачки і потребують спеціальних знань (переведення у відділі матеріально-технічного забезпечення УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ», відділі із закупівель товарів, робіт та послуг філії, посада провідного інженера з організації праці та заробітної плати тощо). Крім того роботодавець не обмежений у даному випадку у вирішенні кадрових питань.

При наданні 16.10.2013 року інформації щодо посади юрисконсульта з майнових питань у філії «Агрогаз» (м.Київ), згоду на переведення на цю посаду, виражену шляхом подачі письмової заяви, позивачка не надала, вказала тільки бажання ознайомитися з умовами праці на цій посаді. Інформація щодо вказаної посади була отримана 31.10.2013 року. Також стало відомо про виявлення бажання працевлаштуватися на цій посаді іншими особами, посади яких скорочувалися, і на яку 11.11.2013 року була працевлаштована працівник Луганського ЛВ УМГ ОСОБА_4

Позивачка не дала згоду і на переведення на запропоновану їй посаду охоронця 4 розряду в Ялтинському проммайданчику, якою зацікавилася і яка тривалий час зберігалася вакантною.

Безпідставним є твердження у рішенні, про те, що на вимогу ОСОБА_2, адміністрація ігнорувала прохання та не надавала необхідної інформації.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу суд не з'ясував обставини, що мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, у тому числі щодо розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача.

Судом не звернуто уваги на те, що позивачу нарахована вихідна допомога в сумі 36437,62 грн. та виплачена при звільненні сумі 30243,22 грн., а також отримана допомога по безробіттю більш 20000 грн. за час її перебування на обліку у Першотравневому районному центрі зайнятості, про що відповідачу стало відомо під час оформлення поновлення ОСОБА_2 на колишній посаді у Макіївському ЛВУМГ (Ялтинський проммайданчик).

Судом необґрунтовано стягнуто з відповідача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. з огляду на доводи щодо неправомірності винесення рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі. Крім того суд, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, не навів в рішенні відповідні мотиви щодо задоволення позовних вимог саме у розмірі, визначеному у позовній заяві та безпідставно послався на те, що Позивачка була позбавлена матеріального джерела існування, з огляду на виплачену їй при звільненні суму у розмірі 42289,08 грн., в яку включена вихідна допомога у розмірі чотирьох середніх заробітків, отримання нею допомоги по безробіттю.

Безпідставним є і твердження у судовому рішенні про затягування з вини відповідача судового розгляду, що на думку суду, сприяло моральним стражданням Позивачки, оскільки для звернення відповідача з клопотання про відкладення розгляду справи були безумовно об'єктивні причини: філія УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ», знаходиться в зоні проведення АТО, на території, де проводяться бойові дії, поїздки представника для участі у судових засіданнях і для надання документів, були пов'язані з ризиком для життя і втрати транспортного засобу.

Крім того, згідно з ухвалою суду від 11.06.2014 року відповідачу довелося провести занадто велику роботу щодо збору та надання до суду документів, що також потребувало чимало часу. Ці заходи здійснювалися по всій Україні, за місцезнаходженням філій відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, заперечення позивачки проти скасування рішення, яка пояснила, що рішення підлягає зміні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині розміру стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судового збору підлягає зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення її з роботи, поновлення на роботі, суд дійшов висновку, що її було звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства України, оскільки на час попередження про звільнення зі скороченням, позивачку не ознайомили зі списком наявних у відповідача вакантних місць, з моменту попередження про звільнення та до звільнення їй не були запропоновані всі вакантні посади, на які позивачка могла претендувати з урахуванням її спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а на ці посади приймались сторонні особи.

Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за 189 робочих днів, суд виходив з того, що середньоденний заробіток розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (зі змінами і доповненнями).

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідач порушив трудові права позивачки, незаконно звільнив її, позбавивши матеріального джерела існування позивачки, та своїми незаконними діями змінив її уклад життя. За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена позивачкою моральна шкода у розмірі 10000 грн. є справедливою та достатньою для відшкодування відповідачем. При цьому судом також враховано те, що розгляд справи затягувався з вини відповідача.

Відмовляючи у задоволені вимог позивачки про відшкодування сплаченого нею при подачі заяви про забезпечення доказів судового збору, суд вважав їх не доведеними.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Правомірність відмови в задоволенні вимог щодо відшкодування позивачці судового збору, сплаченого нею при зверненні з заявою про забезпечення доказів, не є предметом даного апеляційного оскарження, не оскаржено і позивачкою, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється.

З висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів не може повністю погодитися, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення, згідно ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівників на залишення на роботі встановлено ст.ст.42, 49-2 КЗпП України, відповідно до яких при скороченні численності штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці; одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суд мав з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 06 квітня 1999 року була прийнята в АТ «УКРГАЗПРОМ» ДП «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Ялтинське управління магістральних газопроводів згідно наказу № 48 к від 05 квітня 1999 року та працювала на посаді юрисконсульта, з 01 вересня 2009 року переведена на посаду провідного юрисконсульта Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів управління магістральних газопроводів «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Дочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ» згідно наказу № 96 к від 01 вересня 2009 року. Наказом № 101-к від 15 вересня 2009 року ОСОБА_2 з 15 вересня 2009 року переведена на посаду провідного економіста з договірних та претензійних робіт (т.1 а.с.15 - 18).

Відповідно до наказу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» № 268 від 24 липня 2013 року «Щодо організації праці працівників за напрямком «юридична та договірна робота» було скорочено в Макіївському ЛВ УМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» посаду провідного економіста з договірних та претензійних робіт (т.1 а.с.118- 119).

Як зазначено в п.3 та в п.п.3.4., 3.5. даного наказу директорам філій ПАТ «УКРТРАНСГАЗ»: у тому числі УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» (Горбунов С.В.) письмово запропонувати працівникам, які можуть бути вивільнені в зв'язку з ліквідацією відділів, секторів та скороченням посад, роботу за відповідною професією (спеціальністю) згідно з наявними в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» вакансіями, а за відсутністю роботи, необхідної для працевлаштування зазначених працівників, звільнити їх у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до наказу філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» № 326 від 26 липня 2013 року з метою оптимізації роботи працівників за напрямком «юридична та договірна робота» в філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» та на виконання вищезазначеного наказу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» була скорочена в Макіївському ЛВ УМГ (Ялтинський проммайданчик) посада економіста з договірних та претензійних робіт (т.1 а.с.120-122).

Відповідно до наказу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» № 317 від 29 серпня 2013 року були затверджені зміни до штатних розписів та введені в дію з 01 вересня 2013 року (т.1 а.с.130 - 131).

02 вересня 2013 року позивачка була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення, в якому зазначено, що у зв'язку із скороченням штатної численності працівників , посада яку займає позивачка, виведена з чинного штатного розпису працівників Макіївського ЛВ УМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» з 01 вересня 2013 року та повідомлено, що протягом двох місяців ОСОБА_2 буде запропоноване працевлаштування згідно з наявними в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» вакансіями. У випадку відмови від переведення на запропоновані вакансії позивачку попереджено, що вона буде звільнена 04 листопада 2013 року із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.22).

Станом на 04 листопада 2013 року, позивачка перебувала на лікарняному (з 31 жовтня 2013 року по 27 листопада 2013 року), тому дата звільнення ОСОБА_2 була автоматично перенесена на інший термін, оскільки адміністрація ще не отримала попередньої згоди профспілкової організації на її звільнення, про що було повідомлено останню 28 листопада 2013 року (т.1 а.с. 64).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачці з метою можливого працевлаштування пропонувались вакансії: по Макіївському ЛВУМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» - 02 вересня 2013 року і 04 вересня 2013 року (чотири робітничі професії), 17 жовтня 2013 року і 28 листопада 2013 року (дві робітничі професії) ; по філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» - 12 вересня 2013 року (десять робітничих професій), 25 січня 2014 року (десять робітничих професій); по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» - 16 жовтня 2013 року ( 175 одиниць), 25 січня 2014 року (73 одиниці) і 24 лютого 2014 року (159 одиниць) (т.1 а.с.23,24, 25, 27 - 45, 47 - 55, 149 - 157).

Відносно наданого 16 жовтня 2013 року переліку вакансій по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» позивачка виразила певну зацікавленість відносно вакансії юрисконсульта 1 категорії у відділі майнових правовідносин філії «Агрогаз» та запросила у відповідача інформацію про умови праці на цій посаді (розмір посадового окладу, доплата за вислугу років, преміювання), що не було зазначено при наданні переліку вакансій (т.1 а.с.27).

Витребувана інформація була викладена в листі філії «УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» № 03-5425 від 31 жовтня 2013 року та доведена до ОСОБА_2 28 листопада 2013 року (т.1 а.с.46).

Як вбачається зі змісту даного листа, вказана вакансія запропонована працівнику, від якого отримана заява на працевлаштування, оскільки від ОСОБА_2 такої заяви не надходила.

Разом з тим, погодитися з доводами апеляційної скарги щодо дотримання відповідачем положень ч.3 ст.49-2 КЗпП України в частині пропонування позивачці іншої роботи погодитися не можна, оскільки, незважаючи на неодноразове надання їй інформації відносно вакансій по Макіївському ЛВ УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ», по філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» та по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», повну інформацію позивачці щодо вакантних посад з часу її попередження і до звільнення так і не було надано.

Доказів того, що на час надання відповіді щодо умов оплати праці юрисконсульта 1 категорії у відділі майнових правовідносин філії «Агрогаз», малась заява від працівника на працевлаштування, посада якого також скорочувалась, матеріали справи не містять.

Більш того, надані до матеріалів справи накази про звільнення та прийняття на цю посаду ОСОБА_4, свідчать про те, що вона була звільнена 05 листопада 2013 року у зв'язку зі скороченням штатної численності по п.1 ст.40 КЗпП України та прийнята на роботу 06 листопада 2013 року, а не переведена на вищезазначену посаду в порядку працевлаштування в той період, коли ця посада пропонувалась ОСОБА_2, та вона не відмовилась від неї, і витребувала у відповідача інформацію відносно цієї посади про умови та оплати праці ( т.9 а.с.162, т.10 а.с.57).

Отже, не надав на вимогу позивачки зазначену інформацію, і прийняв на цю посаду іншу особу, відповідач фактично позбавив її прийняти рішення щодо переведення на посаду юрисконсульта 1 категорії у відділі майнових правовідносин філії «Агрогаз».

Вирішуючи спір, суд, на виконання статей 213,214 ЦПК України, правильно зазначив у рішенні, що з моменту попередження позивачки про наступне вивільнення до її звільнення з підприємства у зв'язку зі скороченням штату, а саме з 02 вересня 2013 року по 28 березня 2014 року на підприємство були прийняті робітники на вільні посади, а саме на посади: старшого інспектора з кадрів (кадрова робота) основного проммайданчика УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Сєвєродонецьке виробниче управління підземного зберігання газу (03 лютого 2014 року), економіст з договірних та претензійних робіт Риб'янцівського сількогосподарського комплексу філії «Агрогаз» ПАТ «УКРТРАНС ГАЗ» (16 січня 2014 року) ( т.9 а.с.161, т.10 а.с.58).

Підтримуючи доводи апеляційної скарги, представник відповідача - ОСОБА_6 не заперечувала, що дійсно на підприємстві вищезазначені посади були вільні, позивачка за освітою, кваліфікацією та досвідом роботи могла обіймати ці посади, але останній вони не були запропоновані та на ці посади були прийняті нові робітники.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачці вакансії частіше не були запропоновані у зв'язку зі знаходженням її на лікарняному є безпідставними, оскільки на посаду старшого інспектора з кадрів (кадрова робота) основного проммайданчика УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» Сєвєродонецьке виробниче управління підземного зберігання газу був прийнятий робітник в той період, коли позивачка знаходилась на роботі. Крім того, законодавством не заборонено надати працівнику вакансії і іншим шляхом, крім надання їх на робочому місці, а саме шляхом надіслання поштою і т.ін.

Враховуючи вищевикладені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про незаконність звільнення ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України і обґрунтованістю рішення суду про визнання незаконним і скасування наказу про її звільнення, поновлення позивачки на роботі. Підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем та його представниками не надано.

Помилкове наведення в рішенні пояснення позивачки відносно кількості запропонованих 24 лютого 2014 року вакансій по ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» не привело до неправильного рішення в цій частині позову та не є підставою для скасування рішення суду.

Разом з тим, погодитися з рішенням суду в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто на користь позивачки, погодитися не можна.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з довідки Макіївського ЛВУМГ філії УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» № 01882 від 28 травня 2014 року, середньої - денна заробітна плата ОСОБА_2 в сумі 394 грн.67 коп. розрахована за два останні повні місяці роботи, а саме виходячи із заробітку за вересень 2013 року та лютий 2014 року (т. 1 а.с.167).

Вираховуючи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що середньоденний заробіток позивачки розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (зі змінами і доповненнями) ( далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Обчислюючи, у відповідності до Порядку середньоденний заробіток позивачки, колегія суддів приймає до уваги, що заробітна плата позивачки за два останні календарні місяці роботи, що передують звільненню (січень - лютий 2014 року) становить 10398 грн.60 коп. (2354 грн.40 коп. + 8044 грн.20 коп.) , і за цей період ОСОБА_2 відпрацювала 27 робочих днів ( в січні 2014 року - 6, в лютому 2014 року - 21), оскільки інший період в січні 2014 року вона знаходилась на лікарняному листі і отримувала допомогу у зв'язку з непрацездатністю, яка не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 385 грн.13 коп. (10398,60 : 27 робочих днів).

Час вимушеного прогулу позивачки з 29 березня 2014 року по день винесення рішення про поновлення на роботі (29 грудня 2014 року) становить 189 днів, а середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 72789 грн.57 коп.( 385,13 грн. х 189 днів).

Як роз'яснено п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно пояснень позивачки, що підтверджується матеріалами справи, вона після звільнення, 08 вересня 2014 року стала на облік в Першотравневому центрі зайнятості і отримала допомогу по безробіттю по 25 грудня 2014 року в сумі 17443 грн.55 коп. Зазначені пояснення підтверджуються і листами Першотравневого районного центру зайнятості Донецького обласного центру зайнятості від 14 січня 2015 року № 04-11/49 та від 24 лютого 2015 року № 04-11/159 (т.10 а.с. 174, 235 - 238).

Згідно з довідкою Макіївського ЛВУМГ від 15 січня 2015 року ОСОБА_2 звільнена з роботи 28 березня 2014 року, і відповідно до наказу № 27 їй було нараховано вихідну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків 36437 грн.62 коп. З урахуванням утриманого ПДФО на поточний рахунок ОСОБА_2 перераховано 30243 грн.22 коп. (т.10 а.с.172).

Враховуючи те, що позивачка при звільненні отримала вихідну допомогу 30243 грн.22 коп. (з урахуванням утриманого ПДФО) та допомогу по безробіттю 17443 грн. 55 коп., які підлягають відрахуванню із суми, яка складає середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу 25102 грн.80 коп. (72789,57 грн. - 30243,22 грн. - 17443,55 грн.). При цьому зазначена сума визначена без утримання податку і обов'язкових платежів.

Оскільки неправильно була визначена середньо - денна заробітна плата позивачки та при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховані отримані позивачкою вихідна допомога та допомога по безробіттю, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребували від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Погоджуючись з визначеним позивачкою розміром заподіяної їй моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідач порушив її трудові права, незаконно звільнив з роботи, чим позбавив матеріального джерела існування , та своїми незаконними діями змінив її уклад життя. Заявлена позивачкою моральна шкода у розмірі 10 000 грн. є справедливою та достатньою для відшкодування відповідачем. При цьому судом також враховано те, що розгляд справи затягувався з вини відповідача.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження завдання моральної шкоди у визначеному нею розмірі, а тому судом безпідставно на її користь у відшкодування моральної шкоди стягнуто з відповідача 10 000 грн.

При визначенні розміру відшкодування цієї шкоди, судом необгрунтовано враховані ті обставини, що розгляд справи затягувався з вини відповідача, оскільки розгляд справи понад встановлені законом строки, не є підставою для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Більш того, відкладення розгляду справи або оголошення по справі перерви відбувалось за клопотанням представників відповідача у зв'язку із труднощами приїзду представника до суду із зони проведення АТО та необхідністю підготовки матеріалів витребуваних судом.

Разом з тим, з урахуванням того, що звільнення ОСОБА_2 з роботи є незаконним, та здійснено у порушення її трудових прав, колегія суддів вважає, що їй завдано моральну шкоду.

З урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення її на роботі та стягнення з відповідача на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є також сатисфакцією відшкодування завданої їй моральної шкоди, тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

Підлягає зміні і рішення суду в частині стягнення судового збору враховуючи наступне.

Як вбачається зі справи, позивачка звернулась з позовними вимогами майнового та немайнового характеру ( Т.1 а.с.3-7).

Згідно ч.3 ст.6 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» за подання позовної заяви , що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивачка, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про поновлення на роботі та іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України, судовий збір, від сплати якого позивачка відповідно до закону була звільнена при подачі позову, підлягає стягненню з ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», а саме судовий збір підлягає стягненню за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Разом з тим, судом стягнуто судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп., без врахування, що позовна заява ОСОБА_2 має одночасно майновий і немайновий характер.

За таких обставин з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 487 грн.20 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», в особі його представника Бойко Д.П., задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року в частині розміру стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судового збору змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25102 (двадцять п'ять тисяч сто дві) гривні 80 копійок (сума визначена без утримання податків та обов'язкових платежів), у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на користь держави судовий збір у сумі 487 гривень 20 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді С.А.Попова

Є.Є.Мальцева