Ухвала суду № 43041661, 10.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/249/2015(м)

263/1746/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Папаценко П.І.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Баркової Л.Л.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року частково задоволенно позовні вимоги ОСОБА_1. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 990 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 98 911,41 грн., франшизу в розмірі 510 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., а всього - 101 421,41 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь держави, несплачений позивачем судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 249,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави несплачений позивачем судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 994,21 грн., вимоги немайнового характеру - 243,60 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі ПАТ «Київський страховий дім») - подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 990 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог ОСОБА_1, стягнувши з останнього судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що за шкоду, завдану позивачу, повинен відповідати безпосередньо заподіювач шкоди ОСОБА_4, оскільки він не виконав умови договору та не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду (далі ДТП). Крім того, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, перебіг якого почався з моменту ДТП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «Київський страховий дім» ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином: телефонограмою, яку отримав особисто, та судовою повісткою; причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «Київський страховий дім» задоволенню не підлягає.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 20 серпня 2008 року з вини відповідача ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на підставі договору (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3564921 від 13 лютого 2008 року, який укладений між ПАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_4, сталася ДТП за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4

В результаті ДТП позивачу ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а автомобіль позивача «Mitsubishi Lancer 2.0» реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження і вартість матеріальної шкоди, заподіяної властику автомобіля ОСОБА_1 внаслідок ДТП складає 124 411,41 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 990 грн., суд першої інстанці виходив з ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, яка складає 25 500,00 грн. та розміру франшизи 510,00 грн.

При цьому суд врахував, що учасники ДТП, які отримали тілесні ушкодження і довгий час перебували на лікуванні, своєчасно не мали можливості повідомити страховика про настання ДТП, а позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки тільки в січні 2014 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2008 року за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 сталася ДТП, внаслідок якої позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а його автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0» реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 січня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

13 лютого 2008 року між ПАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_4 укладено договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3564921, у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961- IV, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 308 від 26 вересня 2014 року у зв'язку із аварійними пошкодженнями, спричиненими автомобілю марки «Mitsubishi Lancer 2.0» реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ОСОБА_1 в результаті ДТП склала 124 411,41 грн.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

З урахуванням встановлених обставин та вимог закону суд дійшов обґрунтованого висновку, що за збиток, заподіяний позивачу, страхова компанія виплачує страхове відшкодування, згідно з умовами Договору страхування та нормами діючого законодавства та стягнув з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності страховика з урахуванням розіру франшизи 24 990 грн.

Доводи апелянта про порушення ОСОБА_4 умов договору страхування та неповідомлення про настання ДТП колегія суддів суд вважає такими, що не впливають на правильність ухвленного рішення суду.

Відповідно до ст. 33. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Судом першої інстанції ці обставини були досліджені і суд дійшов висновку про те, шо існували поважні причини, у зв'язку з чим учасники ДТП своєчасно не повідомили страховика про ДТП .

За виписками із історій хвороб на стаціонарному лікуванні знаходилися ОСОБА_1 з 20 серпня 2008 року по 8 вересня 2008 року та ОСОБА_4 з 20 серпня 2008 року по 16 вересня 2008 року, в подашому продовжували амлуторне лікування, оформлювали групу інвалідності у зв'язку з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями, а тому за своїм станом здоров'я своєчасно не мали можливості повідомити страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;.

За таких обставин апелянт не позбавлений можливості, в разі виплати страхового відшкодування ОСОБА_1, подати регресний позов до страхувальника ОСОБА_4, якщо вважає, що він порушив умови договору.

Доводи апелянта - ПАТ «Київський страховий дім» про помилкове незастосування судом строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1, який пропустив строк позовної давності для звернення до суду, судова колегія визнає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і виходить із наступного.

Судом встановлено, що ДТП мала місце 20 серпня 2008 року. 30 серпня 2008 року СВ Маріупольського МУ ГУ МВС України порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по факту вказаної ДТП, під час якої ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження. 3 листопада 2008 року ОСОБА_1 у кримінальній справі допитаний в якості підозрюваного, а 17 квітня 2009 року йому пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, обраний запобіжний захід та 8 травня 2009 року кримінальна справа з обвинувальним висновком надійшла на розгляд до Жовтневого районного суду м.Маріуполя. У вказаній справі потерпілим та цивільним позивачем визнаний ОСОБА_4 В провадженні суду кримінальна справа перебувала тривалий час, постановою суду від 1 жовтня 2012 року направлена на додаткове розслідування. Тільки 16 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 у кримінальному провадженні допитаний в якості потерпілого .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 січня 2014 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Згідно зі ст. 261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвала суду від 20 січня 2014 року, якою встановлена вина ОСОБА_4 у ДТП набрала чинності 27 січня 2014 року, а 25 лютого 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом до страховика про відшкодування шкоди.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» матеріальної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

Наведені в апеляційній скарзі ПАТ «Київський страховий дім» доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судовою колегією не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Київський страховий дім» та скасування судового рішення в частині стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди судова колегія не вбачає.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року в іншій частині сторонами не оскаржувалось, а тому судова колегія законність та обґрунтованість рішенням суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди не перевіряла.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

Л.Л. Баркова