Вирок № 43040194, 27.02.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/947/14-к

№ 1-КП/415/22/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Дядько Л.І.

за участю секретаря Лебединської Л.М., прокурора Дергачова М.С.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станції Рогожани, Флорештьского району, республіки Молдова, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 21 березня 1988 року Первомайським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 27 червня 1988 року Первомайським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 81,43 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі; 25 жовтня 1995 року Дзержинським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 206 КК України 1960 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 02 грудня 1996 року Ленінським районним судом міста Донецька за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 222 КК України 1960 року до 7 років позбавлення волі. Вирок переглянуто 12 червня 2002 року Калінінським районним судом міста Горлівка Донецької області, враховувати засудженим за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 222 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі; 14 січня 2003 року Лисичанським міським судом за ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, вирок скасовано за ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2003 року на додаткове розслідування; 01 березня 2004 року Лисичанським міським судом за ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком на1 рік; 09 листопада 2005 року Лисичанським міським судом за ч. 2 ст. 185,71 КК України до 4 років позбавлення волі; 12 жовтня 2007 року Лисичанським міським судом за ч. 1, 2 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі; 17 жовтня 2008 року Лисичанським міським судом за ч. 2, 3 ст. 185,70,72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 29 квітня 2011 року Попаснянським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ст. 70 ч.4 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 10 жовтня 2013 року по відбуттю строку покарання, який не має реєстрації та постійного місця проживання,мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

05 лютого 2014 року, у період часу з 10 години до 14 години, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_3 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вибиття скла, через вікно проник до будинку АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно що належить ОСОБА_2, а саме:

супутниковий ресивер, торгівельної марки «ORTON», моделі «4100С», вартістю 150 гривен;

портативний DVD - програвач, торгівельної марки «DESO», моделі «SG-806Т», вартістю 400 гривен;

мобільний телефон фірми «МТС», моделі «МТС835», вартістю 100 гривен;килим розміром 1,5х2,3 метра, вартістю 234 гривен;телевізор фірми «LG», моделі «RT - 21FD40RX», вартістю 540 гривен;фотоапарат марки «ФЕД-5В», вартістю 150 гривен;електричну машинку для стрижки волосся фірми «Scarlett», моделі «SC-1263», вартістю 40 гривен, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1614 гривен.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину за ст.185 ч.3 КК Украини не визнав і пояснив, что він злочин відносно ОСОБА_2 не вчиняв. 05 лютого 2014 року він зранку знаходився в м. Єнакиево з співмешканкою ОСОБА_4. В 10 годину 30 хвилин до них прийшла сестра співмешканці ОСОБА_21 , пізнише подруга ОСОБА_4. Вони поспілкувалися, після чого поїхали в м. Лисичанськ. Він іхав туди, щоб отримати паспорт. 5 лютого 2014 року ввечері він знаходився в поселку Біла Гора, де ОСОБА_4 винаймала дім.

05 лютого 2014 року він не був в квартирі ОСОБА_2 і крадіжцу не скоював.

06 лютого 2014 року вранці він зустрився з ОСОБА_6, вони разом були з ОСОБА_4 у останній за адресою АДРЕСА_3, де він був затримане працівниками міліції в звязку з адміністративним наглядом, після чого його доставили до міліції, де били, є довідка про те, що він був побит працівниками міліціі, вони його катували. З ОСОБА_7 він знайоме, але не памятає був ли останній у ОСОБА_6 разом з ними.

ОСОБА_6 підтвердила, що між ними були неприязни стосункі і тому він вважає, що остання його обмовляє. Він наполягає, що майно ОСОБА_2 не викрадав.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення , винуватість останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України повністю доведена зібраними у ходу судового розгляду доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що вона мешкає по АДРЕСА_5. За адресою АДРЕСА_4 мешкав її син ОСОБА_8. Оскільки син хворіє, він став мешкати з нею, а ключі від будинку по АДРЕСА_4 04 лютого 2014 року вона залишила у сусіда ОСОБА_9, щоб він доглядав за будинком.

05 лютого 2014 року приблизно в 13 годину, до нею прийшли ОСОБА_9 з ОСОБА_20, от останніх стало відоме, що в будинку була вчинена крадіжка, після чого вона пішла до будинку і побачила, що розбито скло на веранді, вибита хвіртка,

В будинку були розкидані речи, не було телевізора і іншого майна, яке вказано в обвинувальному акту. З викраденого майна повернуто килим, фотоапарат,пульт від ДВД. Сусідка ОСОБА_9 бачила двох хлопців і дівчину біля будинку, машину ніхто не бачив.

Претензій до обвинуваченого вона не має і покарання просить призначити йому на розсуд суду.

В ході додаткового допиту потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що сусідка ОСОБА_9 говорила, що обличчя хлопців та дівчини, яки знаходилися біля будинку вона не бачила так як останні стояли до нею спиною.

Пізніше їм в поштову скриньку підкинули лист за підписом нібито водія з погрозами, в випадку якщо будуть покарані невинуваті.

Свідок ОСОБА_6 пояснила в судовому засіданні, що з ОСОБА_3 вона познайомилася приблизно за два дні до крадіжці у потерпілий. ОСОБА_3 і ОСОБА_10 пришли до нею, з ними був ще один хлопець. Разом з ними вона вживала спиртні напої, на той час вона мешкала з ОСОБА_11 На другий день ОСОБА_3 запропонував поїхати з ним на машині з метою прогулянки. Вони приїхали до будинку ОСОБА_8, в машині крім ОСОБА_3 був ОСОБА_7 і водій. Біля будинку ОСОБА_8 ОСОБА_3 вибив хвіртку, вона зробила йому зауваження, але ОСОБА_3 розбив скло в веранді. Вона стояла на вулиці. ОСОБА_3 відчинив двері, після чого в будинок зайшов ОСОБА_7 і останні вдвох стали виносити з будинку речі, килим, телевізор. Викрадене майно привезли до будинку ОСОБА_11, почали її залякувати, особливо ОСОБА_3. ОСОБА_11 надав згоду, щоб речі зберігалися в його будинку. Обвинувачений знаходився в їх квартирі приблизно три дня, вони вживали спиртне, після чого працівники міліції ОСОБА_3 затримали. Потім останній почав їй телефонувати, погрожувати,що обіллє кислотою.

В будинок ОСОБА_8 вона не заходила, автомобіль знаходився нижче будинку з якого була скоєна крадіжка. Вона ніколи викрадені речи не продавала, показання, яки давала слідчому не змінювала і ОСОБА_3 не обмовляє, хоча с самого початку, коли познайомилися с останнім, вона його побоювалася так як він був в наколках. Вона наполягає, що хвіртка була замкнута на замок, а ОСОБА_3 вибив її.

З заяв ОСОБА_6 вбачається, що вона зверталася з проханням на ім'я слідчого Лисичанського МВ ГУМВС Кустікова і начальника Лисичанського МВ ГУМВС ОСОБА_12 про вилучення речей з квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_3, яки принесли знайомі ОСОБА_3 і хлопець за ім'ям ОСОБА_12 5.02.2014 року. а.с.40,200.

З протоколу огляду місця події вбачається, що за м місцем мешкання ОСОБА_6, за адресою вказаною вище, були вилучені речі належні ОСОБА_2, яки були викрадені ОСОБА_3 за попередньою змовою з іншою особою.а.с.42-45.

З протоколу речей для впізнання від 06.02.2014 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала належні їй речи, яки були викрадені обвинуваченим ОСОБА_3 за попередньою змовою з іншою особою.а.с.46-55.

З протоколу огляду предметів від 15.02.2014 року вбачається, що у ОСОБА_11,, який мешкає за однією адресою з ОСОБА_6, по АДРЕСА_3, вилучено телевізійний тюнер та пульт дистанційного управління портативного ДВД, належні ОСОБА_2, яки були викрадене ОСОБА_3 за попередньою змовою з іншою особою.а.с.202.

Розпискою від потерпілої ОСОБА_2 із якій вбачається, що вона отримала від працівників міліції належне їй майно, яке було викрадене обвинуваченим ОСОБА_3 та іншою особою. а.с.205.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він крадіжку у ОСОБА_2 не скоював, свідок ОСОБА_6 його обмовляє так як між ними склалися неприязні стосунки.

Але показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, яки суд визнає належними і допустимими, оскільки вони були стабільними і послідовними як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, і яки викривають ОСОБА_3 в скоєнні злочину. Дійсно на питання суду свідок відповіла про те, що у нею з ОСОБА_3 неприязні стосунки посилаючись виключно на те, що обвинувачений їй погрожував, і наполягала на тому, що мети обмовити ОСОБА_3 у нею немає.

Як суд раніше вказував, показання свідка ОСОБА_6 були стабільними на протязі досудового слідства і в судовому засіданні.

Крім того винуватість обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілій ОСОБА_2, іншими письмовими доказами, а саме вилученими за місцем проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_11 речами, яки належать потерпілій і яки були впізнані потерпілій.

Доводи ОСОБА_3 про те, що суд не приймав заходів до виклику інших свідків необґрунтовані, оскільки суд неодноразове приймав заходи до викликів свідків в судове засідання.

З довідки лікаря Лисичанського обласного протитуберкульозного Диспансеру вбачається, що ОСОБА_13 1981 року народження за станом здоров'я не може знаходитися в судовому засіданні так як « является бактериовыделителем и представляет опасность для окружающих».а.с.38 том 2, матеріали обвинувального акту.

Свідок ОСОБА_4 мешкає в м. Єнакієво Донецької області на окупованої теріторії, що вбачається з довідки працівників Лисичанського МВ ГУМВС. а.с.46 том 2 матеріали обвинувального акту.

Стосовно іншой особи, якою є ОСОБА_14, материали кримінального провадження відносно якого виделени в окреме провадження, вбачається, що згідно Ухвали Лисичанського міського суду від 27.10.2014 року він оголошено в розшук. а.с.146, матеріали обвинувального акту том 2.

Як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснювала, що ОСОБА_3 висловлював на ії адресу погрози, вона була налякана і тому відмовилася від проведення одночасного допиту з ОСОБА_3, про що указала в заяві а.с.223.

Не приймає до уваги суд заяву ОСОБА_3, що працивники міліції чинили на нього физичний тиск, катували, про що е довідка про тілесні ушкодження.

З постанови про закриття кримінального провадження від 30 січня 2015 року Слідчого в особо важливих справах прокуратури Луганської області ОСОБА_15 вбачається, що кримінальне провадження за матеріалами перевірки заяви ОСОБА_3 в судовому засіданні, що до незаконних дій працівників Лисичанського МВ ГУМВС за ст.365 ч.2 КК України було закрите в звязку з відсутністю складу кримінального правопрушення.а.с.130-131 том 2 матеріали обвинувального акту.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 пояснили, що вони незаконних мір під час досудового слідства до ОСОБА_3 не застосовували.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_3 був допитане в якості свідка і пояснив, що тілесні шкодження він отримав 04 лютого 2014 року вдома за адресою АДРЕСА_1, коли впав , знаходячися в стану алкогольного спяніння.

Таким чином заява ОСОБА_3 про порушення його констітуційних прав під час досудового слідства з боку працівників Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганський області не знайшла свого підтверження в судовому засіданні.

Крім того ОСОБА_3 вказував прізвище працівника міліції ОСОБА_19, який за словами обвинуваченого застосував до нього незаконні заходи впливу. Але з витягу з наказу Головного Управління МВС України у Луганській області від 20 грудня 2013 року вбачається, що майор міліції ОСОБА_19 начальник сектору боротьби з незаконним обігом наркотіков Лисичанського міського відділу звільнено з органів МВС.а.с.151 том 2 матераали обвинувального акту, що також спростовує заяву ОСОБА_3.

Суд, вислухав обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілу ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6 та дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло доведено та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Не визнання ОСОБА_3 провини в скоєнні злочину суд розцінює як спосіб захисту.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що ОСОБА_3 скоїв злочин проти власності , який відносяться до тяжких, має непогашені судимості за аналогічні злочини, звільнившись з місць позбавлення волі 10 жовтня 2013 року,через нетривалий час скоїв аналогічний злочин, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно а.с.132, не працює.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України,є скоєння злочину в стану алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_3, який неодноразове судиме, обставину, що обтяжує його покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд також враховує стан здоров'я ОСОБА_3, страждає рядом захворювань, що підтверджується медичними довідками.а.с.91,148 том 2 матеріали обвинувального акту,

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судове товарознавчих експертиз вартістю 893 грн. 62 коп. і дактилоскопічних експертиз вартістю 782,40 грн.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 за клопотанням прокурора необхідно залишити до вступу вироку в законну силу попередній, тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_2 з позовом про відшкодування частини невідшкодованої шкоди до суду не зверталася, що не позбавляє її права звернення в порядку цивільного судочинству.

Керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку покарання обчислювати з 07 лютого 2014 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити до вступу вироку в законну силу попередній тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у сумі 893,62 грн. (вісімсот дев'яносто три гривни) на залучення експертів на проведення судове-товарознавчих експертиз , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у сумі 782,40 грн. (сімсот вісімдесят дві гривни) на залучення експертів на проведення дактилоскопічних експертиз, № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську /м. Лисичанськ/ 24060300, іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Речові докази:

Телевізійний тюнер, упаковку від нього, пульт дистанційного управління портативного ДВД, килим розміром 1,5х2,3 метра, фотоапарат марки «ФЕД-5В», яки знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2 , повернути потерпілої ОСОБА_2.

Шматки скла товщиною 12 мм., відбитки пальців рук , яки знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Л.І. Дядько