Вирок № 43040190, 20.02.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/827/14-к

1-КП/415/18/15

ВИРОК

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Дядько Л.І.

за участю секретаря Лебединській Л.М.

прокурора Сохікян С.Ш.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого, 11 липня 2001 року Лисичанським міським судом за ст. 81 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік, 07 лютого 2003 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч. 2, 185 ч. 3, 289 ч.2, 296 ч. 4, 70,71 КК України до 6 років позбавлення волі, 31 липня 2009 року Франківським районним судом м. Львова за ст. 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, з урахуванням ухвалі апеляційного суду Львівської області від. 15.12.2009 року вирок суду змінено, призначено 4 роки позбавлення волі; 05 березня 2013 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, судимого 27 листопаду 2014 року Сєверодонецьким міським судом, Луганської області за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, мешкає за адресою без реєстрації, АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

встановив:

20 липня 2013 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи, умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку№94 по проспекту Леніна міста Лисичанська, повторно, шляхом ривку, з плеча, відкрито викрав сумку ОСОБА_3 вартістю 150 грн., в якій знаходилися мобільний телефон моделі «Samsung» марки «GT-i9100 Galaxy S II», вартістю 2 436 грн. 72 коп., з вставленою сім-картою оператора мобільного зв'язку МТС, вартістю 10 грн. на рахунку якого знаходилися кошти у сумі 35 грн., гаманець шкіряний вартістю 300 грн., гроші в сумі 3 000 грн., завдавши потерпілої майнову шкоду на загальну суму 5 931 грн. 72 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 від надання показань відмовився, на питання суду пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, в письмовій заяви просила справу розглянути за її відсутністю, претензій до обвинуваченого не має, покарання просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, вислухав пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна вчиненого повторно доведено та кваліфікує його дії за ст.186 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК Українидо тяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно а.с.66, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину а.с.56, вину визнав, у скоєному щиро розкаявся.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі так як він відбуває покарання за вироком Сєверодонецького міського суду від 27 листопаду 2014 року в вигляді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання Ханцевичу суд враховує декілька обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та визнання провини, крім того ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину, потерпілої викрадено майно часткове повернуто і претензій до обвинуваченого вона не має, про що як було вказане написала в заяві, а.с.99 матеріали обвинувального акту.

Згідно ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, яки пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи ОСОБА_2 , його позитивної характеристики, думки потерпілої, яка на суворому покаранні не наполягає, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання нижче від найнижчий межи , встановленої в санкції статті 186 ч.2 КК України.

ОСОБА_2 був засуджений вироком Сєверодонецького міського суду від 27.11.2014 року за ст. ст.185 ч.2, 186 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України.

Даний вирок набрав чинності 29.12.2014 року. а.с.75-79 матеріали обвинувального акту.

Оскільки ОСОБА_2 скоїв даний злочин до винесення вироку Сєверодонецького міського суду, при призначенні покарання необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.4 КК України, за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

На досудовому слідстві за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.ст.185 ч.2,186 ч.2 КК України , ухвалою слідчого судді Сєверодонецького міського суду від 07.09.2013 року ОСОБА_2 був обрано запобіжній захід в вигляді тримання під вартою, і він був затримане 07.09.2013 року.а.с.69-71.

Так як питання про запобіжній захід відносно ОСОБА_2 на досудовому слідстві по даному кримінальному провадженню за обвинуваченням за ст.186 КК України не ставилося, в ході судового слідства прокурор також не заявляв клопотання про обрання запобіжного заходу, суд вважає, що строк покарання обвинуваченому по справжньому вироку треба обчислювати с моменту затримання ОСОБА_2 і взяття під варту, тобто з 07.09.2013 року, згідно вищевказаній ухвали Сєверодонецького міського суду.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судове товарознавчої експертизи вартістю 342,30 грн..

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 за клопотанням прокурора необхідно залишити в вигляді тримання під вартою до 07 березня 2015 року включно згідно вироку Сєверодонецького міського суду від 27.11. 2014 року.

Потерпіла ОСОБА_3 претензій до ОСОБА_2 не має.

Керуючись ст. 373, ст. 374, 394 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ: :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому з застосуванням ст.69 КК України покарання на строк 1 ( один) рік 5 ( п'ять ) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за справжнім вироком більш суворим за вироком Сєверодонецького міського суду від 27 листопаду 2014 року, за яким призначене покарання 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточне призначити покарання за сукупністю злочинів 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку покарання обчислювати з 07 вересня 2013 року.

Запобіжній захід ОСОБА_2 в вигляді тримання під вартою залишити до 07 березня 2015 року включно.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 360,30 грн. ( триста шістдесят гривен ) на залучення експертів на проведення судове-товарознавчої експертизи , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Речові докази: Мобільний телефон «Samsung» , який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 повернути ОСОБА_3.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Л.І. Дядько