Ухвала суду № 43039340, 04.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2980/15 Справа № 415/9350/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нельга Д. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Деркач Н.М., Глущенко Н.Г.,

за участю секретаря - Ялової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Керамет"

на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Керамет" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Керамет" про відстрочку виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року про визнання звільнення незаконним, поновлення працівника на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі товариство посилається на те, що судом не враховані обставини у справі та порушені норми процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду про визнання звільнення незаконним, поновлення працівника на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив із того, що заявник посилався лише на скрутне фінансове становище, не зазначивши жодної обставини особливого характеру, яка утруднює виконання рішення суду. А тому посилаючись на вимоги ст.373 ЦПК України, п.10 роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003 року, № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" суд відмовив у задоволенні заяви.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги про те, що сам боржник та місце проведення виконавчих дій знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції, неможливість своєчасно здійснювати платежі через колапс банківської системи.

Відповідно до вимог ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п.10 роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Посилання боржника на надзвичайні події суд не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_2 працював у Дніпродзержинському копровому цеху, який розташований у м. Дніпродзержинську, тобто за межами зони проведення антитерористичної операції. Вказане підприємство знаходиться там до теперішнього часу, що підтвердили сторони у судовому засіданні.

Звертаючись із заявою до суду першої інстанції заявник не надав ніяких належних та достовірних доказів щодо свого скрутного фінансового становища та колапс банківської системи. Таких доказів він не надав і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції не порушив вимоги ст.373 ЦПК України.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази та наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 312,315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Керамет" відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: