Ухвала суду № 43035434, 03.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3146/14-Ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.Провадження № 22-ц/780/1171/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 03.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2015року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2014 року у справі за позовом Державного житлового-експлуатаційного підприємства "Дослідницьке" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем. Однак, відповідач не в повному обсязі сплачує послуги за утримання житла і використані комунальні послуги, у зв'язку з чим, станом на 01.04.2014 року утворилась заборгованість в сумі 4906,40 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного житлового - експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» борг в сумі 4906,40 грн. та судові витрати в сумі 243,00 грн., а всього 5149,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, через порушення норм матеріального та процесуального права, неповного та не об'єктивного дослідження обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з жовтня 2013 року по 12 січня 2014 року в квартирі проводились ремонтні роботі і в ній ніхто не проживав, а тому відповідач вважає, що має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг за вказаний період на підставі п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також відповідач вважає, що позивач вимагає сплату за послуги за незаконними тарифами. Крім того, позивач не уклав договір з відповідачем про надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № 2082 відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Ф-3 КП ДЖЕП «Дослідницьке» ОСОБА_1 проживає та є власником зазначеної квартири. Також зазначено склад сім'ї три особи.

Згідно рішення Дослідницької селищної ради Васильківського району Київської області від 24 жовтня 2008 року №256-27-V та акту передачі-прийняття з державної власності до комунальної власності Дослідницької селищної ради, затвердженого Директором УкрЦВТ 30 липня 2001 року, на баланс ДЖЕП «Дослідницьке» передано житлові будинки, зокрема будинок 4 по вул. Сільськогосподарська

Відповідно до положень Статуту ДЖЕП «Дослідницьке» предметом діяльності підприємства є, в тому числі, надання послуг з водопостачання, водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території, а також інших житлово-комунальних послуг населенню.

Згідно із наданого позивачем витягу з особового рахунку за адресою відповідача за період з квітня 2012 року по березень 2014 року рахується заборгованість за надані послуги з утримання житла і житлово-комунальні послуги в розмірі 4906,40 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач споживає послуги позивача, однак не виконує свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг відповідно до встановлених тарифів, у зв'язку з чим рахується заборгованість, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено, як обов'язок, а не право сторін.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо надання комунальних послуг, а тому позивач не має права вимагати стягнення заборгованості. Однак, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які відповідач отримав, а відтак має оплатити їх надання. Отже, посилання відповідача на відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, як на підставу відмови в задоволенні позову, є безпідставними.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо не проживаня у квартирі, тане користування послугами позивача, оскільки жодних доказів того, що її квартира була відключена від мережі у порядку та спосіб, що визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачем не надано.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що позивачу не належить право вимагати борг за житлово-комунальні послуги, оскільки КП ДЖЕП «Дослідницьке» є балансоутримовучем будинку, в якому проживає позивач та згідно статуту надає житлово-комунальні послуги.

Нарахування плати за надані відповідачу житлово-комунальні послуги здійснено на підставі тарифів, встановлених рішеннями Виконавчого комітету Дослідницької селищної ради Васильківського району Київської області від 21.04.2011 року № 28-5 та від 10.05.2012 року № 19-5. Відповідачем не надано доказів, що позивачем нарахована плата за послуги за тарифами, які не визначені у вказаних рішеннях, як і не надано доказів на підтвердження неякісного надання послуг позивачем, отже доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.