Ухвала суду № 43033307, 03.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 р.Справа № 541/192/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2015р. по справі № 541/192/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Миргородської міської ради Полтавської області

про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Миргородської міської ради Полтавської області в якому просила суд визнати незаконним і скасувати рішення № 6 від 19.12.2011 року чотирнадцятої сесії шостого скликання Миргородської міської ради Полтавської області з усіма послідуючими змінами та доповненнями і додатком № 1 "Тимчасове положення про порядок надання в оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та додатком № 2 "Форма типового Договору надання в оренду окремого конструктивного елементу благоустрою комунальної власності".

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Миргородської міської ради Полтавської області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень в зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснено позивачу про підвідомчість зазначеного спору господарському суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм процесуального права, позивач просить ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2015 року скасувати і направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 17, 18, ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржуване рішення Миргородської міської ради, стосується господарської діяльності позивача, тобто позивач звернулася за захистом порушеного права на заняття господарською діяльністю, що не є публічно - правовим спором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що даний спір є таким, що виникає з господарських правовідносин і має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, судочинство визначається виключно законом. За своїм змістом судочинство включає в себе, зокрема, підсудність, тобто встановлення повноважень судів системи судів загальної юрисдикції та процесуальних строків, строків звернення, оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, предметом судового оскарження у даній справі є рішення Миргородської міської ради Полтавської області № 6 від 19.12.2011 року чотирнадцятої сесії шостого скликання Миргородської міської ради Полтавської області з усіма послідуючими змінами та доповненнями і додатком № 1 "Тимчасове положення про порядок надання в оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та додатком № 2 "Форма типового Договору надання в оренду окремого конструктивного елементу благоустрою комунальної власності".

Як визначено ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з вказаною нормою, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно - правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

До регуляторних органів, зокрема, віднесено місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також посадові особи будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ці особи мають повноваження одноособово приймати регуляторні акти, яким і є відповідач.

З наведеного слідує, що ознаками регуляторного акта є, зокрема, владно-організаційний характер, приймається (видається) уповноваженим на це суб'єктом, встановлює загальні правила без особистісного характеру, розрахований на багаторазове використання для всіх передбачених ним випадків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є регуляторним актом, який прийнято суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суб'єктний склад сторін у справі та характер спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що даний спір є публічно-правовим і повинен розглядатись судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з тих підстав, що заявлені позивачем вимоги щодо скасування рішення відповідача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті наведених юридичних норм, колегія суддів зауважує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та чи звертатися йому до суду з цього приводу, а суд в свою чергу повинен вирішити правомірність його вимог. Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не може бути позбавлений гарантованого законом права на судовий захист.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому права позивача на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2015 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в силу приписів ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.01.2015р. по справі № 541/192/15-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень направити до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2015 р.