Постанова № 43033233, 05.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р. Справа № 820/18952/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Фоміної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015р. по справі № 820/18952/14

за позовом ОСОБА_2

до Державної виконавчої служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява позивача № 4862 від 03.01.2013 року;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України за заявою позивача №4862 в частині виконання рішення національного суду, а саме постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області здійснити необхідні дії відповідно до вимог п.14 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", направлених на забезпечення позивача продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 грудня 2010 року, за виключенням раніше виплачених із цього питання коштів;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України у місячний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання даного судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року по справі № 820/18952/14 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року по справі № 820/18952/14 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що строк виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі «Штефан та інші проти України» закінчився 31.10.2014 року, однак, ухвалене на користь позивача рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, що слугувало передумовою для звернення позивача до Європейського суду, залишається невиконаним. Зазначив, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження 44549599 вимогу до боржника - Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації - направлено несвоєчасно, боржником не здійснено розрахунок заборгованості, а відповідачем не було направлено запитів з цього питання до боржника. Вказав, що на даний час виконавче провадження № 44549599 не закінчено, постанови про закінчення виконавчого провадження позивачу не надіслано. Враховуючи викладене, вважає, що Державною виконавчою службою України допущено протиправну бездіяльність щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі «Штефан та інші проти України» на користь позивача по справі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без своєї участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача або його представника.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що передбачене у рішенні Європейського суду з прав людини зобов'язання виконати рішення національного суду є додатковим заходом індивідуального характеру, повноваження щодо здійснення якого покладається на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Зазначив, що Державна виконавча служба України виконала рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України за заявою №4862 в частині виплати стягувачеві - ОСОБА_2 суми справедливої сатисфакції (2000 євро). Так, в ході виконання рішення Європейського суду на користь ОСОБА_2 платіжним дорученням № 6473 від 26.09.2014 року перераховано кошти в сумі 33220,81 грн. Вказав, що 28.02.2012 року та 18.01.2014 року державним виконавцем було винесено постанови про накладення штрафу на боржника УПСЗН Барвінківської РДА за невиконання вказаного судового рішення, 11.12.2014 року направлено вимогу до УПСЗН Барвінківської РДА Харківської області, Мінсоцполітики України щодо надання інформації про виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області по справі № 2002/2-а-464/2011 від 17.06.2011 року, 17.12.2014 року державним виконавцем було направлено подання до Барвінківського РВ ГУМВС України в Харківській області щодо притягнення до відповідальності посадових осіб боржника. 19.12.2014 року виконавче провадження було закрито на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, стверджує, що державний виконавець у спірних відносинах вчинив усі можливі дії з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року на користь ОСОБА_3, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "Штефан та інші проти України", зокрема, за заявою ОСОБА_2 за №4862, відповідно до якого суд постановив:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(d ) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти (т.1, а.с.40-59).

В ході розгляду справи встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження №44549599 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_2 рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі «Штефан та інші проти України», про що винесено відповідну постанову (т.1, а.с.6-8).

В межах даного виконавчого провадження 26.09.2014 року Міністерством юстиції України виплачено ОСОБА_2 справедливу сатисфакцію у розмірі 2000,00 Євро, що дорівнює 33220,81 грн., як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат (т.1, а.с.171).

11.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направлено вимогу до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про надання інформації про виконання рішення національного суду №2002/2-а-464/2011 від 17 червня 2011 року Барвінківського районного суду Харківської області, станом на 31.10.2014 року (т.1, а.с.173).

Листом № 01-30/08 від 23.12.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повідомило державного виконавця про часткове виконання постанови суду в частині проведення щомісячного розрахунку вартості продуктів харчування за середніми цінами, що склалися в регіоні за даними Головного управління статистики у Харківській області, починаючи з грудня 2010 року, та зазначило про неможливість виконання рішення суду по справі №2002/2-а-464/2011 від 17 червня 2011 року внаслідок відсутності інформації щодо середніх цін на окремі продукти харчування та у зв'язку з відсутністю механізму забезпечення продуктами харчування постраждалих громадян з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання внаслідок відсутності таких магазинів на території району. Вказано, що по даному питанню неодноразово направлялися листи до Департаменту соціального захисту населення, який у свою чергу надсилав запити про надання роз'яснення до Міністерства соціальної політики. Зазначено, що при надходженні відповідних роз'яснень з Мінсоцполітики та Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації розрахунок буде проведено в повному обсязі.

Крім того, Управлінням у цьому листі зазначено, що УПСЗН Барвінківської РДА здійснює виплату грошової компенсації згідно Бюджетного кодексу України та Державного бюджету України на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства соціальної політики України. Повідомлено, що розміри грошової компенсації на 2014 рік затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2014 року № 196 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2014 рік». Вказано, що починаючи з 2010 року розміри грошової компенсації залишаються незмінними (для Харківської області становлять 301 грн. для 1 категорії та 150,5 грн. - для 2 категорії), оскільки фінансування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється виключно в межах бюджетних призначень відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Збільшення розмірів компенсаційних виплат можливе лише за умови збільшення фінансування з державного бюджету (т.2, а.с.13-14).

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання в повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року в частині незабезпечення виконання рішення національного суду - постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про оскарження бездіяльності відповідача, зобов'язання забезпечити виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у вищезазначеній частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем було проведено всі необхідні та передбачені законодавством дії з виконання рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого на користь ОСОБА_2, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні відносини склалися з приводу виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року на користь ОСОБА_2 в частині зобов'язання держави-відповідача виконати рішення національного суду (в даному випадку, постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР (надалі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як свідчать письмові докази, державним виконавцем не вжиті вичерпні заходи щодо виконання постанови Барвінківського рйонного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі №2002/2-а-464/11, якою зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області здійснити необхідні дії відповідно до вимог п.14 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлених на забезпечення позивача продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 грудня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження № 33729516 по виконанню постанови Барвінківського рйонного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі № 2002/2-а-464/11, з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв`язку з повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (т.2, а.с.68).

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.ч.2, 3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

Разом з тим, частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV передбачено, що для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження є підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Отже, за відсутності підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, в тому числі повного виконання рішення національного суду, підстави для закінчення виконавчого провадження № 33729516 відсутні.

Колегія суддів зауважує, що винесення відповідачем постанов про накладення штрафу на боржника УПСЗН Барвінківської РДА від 28.08.2012 року - у розмірі 680 грн. та від 18.01.2013 року - 1360,00 грн., а також направлення до Барвінківського РВ ГУМВС України у Харківській області подання (повідомлення) від 17.12.2014 року № 03-48/70 про вирішення питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб УПСЗН Барвінківської РДА, не є вичерпними заходами, направленими на виконання рішення Барвінківського районного суду від 17.06.2011 року та Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року.

Так, вищевказані постанови про накладення штрафу винесені державним виконавцем до отримання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року і не можуть вважатися вичерпними заходами з виконання останнього.

Постанов про накладення штрафу та повідомлення про вирішення питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 44549599 відповідачем прийнято не було.

Незхважаючи на це, державним виконавцем було прийнято постанову від 19.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 33729516 з виконання Барвінківського районного суду від 17.06.2011 року, без урахування вимог ч.5 ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було належним чином перевірено поважності причин фактичного невиконання рішення суду по справі № 2002/2-а-464/11.

Так, у відповідності до листа УПСЗН Барвінківської РДА № 01-30/08 від 23.12.2014 року причинами невиконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2014 року є відсутність відповідних бюджетних надходжень, неотримання Управлінням повної інформації про вартість продуктів харчування за медичними нормами, починаючи з грудня 2010 року, та неурегульованість механізму забезпечення продуктами харчування постраждалих громадян з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання внаслідок відсутності таких магазинів на території району.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення суду від 17.06.2014 року в частині хоча б проведення перерахунку часткової компенсації вартості продуктів харчування виходячи з наявної інформації.

Крім того, слід вказати, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах Законами України про Державний бюджет законодавчо не передбачались бюджетні призначення для взяття зобов'язань по судових рішеннях щодо забезпечення позивача продуктами харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я, та часткової компенсації вартості продуктів харчування.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів у УПСЗН Барвінківської РДА є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець, вбачаючи з листа УПСЗН Барвінківської РДА № 01-30/08 від 23.12.2014 року неможливість повного виконання рішення суду у зв'язку з ненаданням належної інформації на запити боржника до певних установ і організацій, вказаних у листі, не був позбавлений можливості самостійно направити відповідні запити до таких установ, перевіривши таким чином вжиття боржником заходів для виконання судового рішення та спрявши боржнику у виконанні рішення.

Однак, державним виконавцем не перевірено таких доводів УПСЗН Барвінківської РДА, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, на які посилається боржник як на причину поважності невиконання рішення.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із поданням про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року в частині забезпечення виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року на користь ОСОБА_2, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги необхідність повного захисту прав позивача у спірних відносинах колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2014 року ВП № 33729516 як такої, що ухвалена не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаній нормі кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз.5 п.4 ч.1 ст.207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання даного судового рішення.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року по справі № 820/18952/14 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015р. по справі № 820/18952/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі "Штефан та інші проти України", яким задоволена заява ОСОБА_2 за № 4862 від 03.01.2013 року в частині невиконання рішення національного суду.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2014 р. ВП № 33729516.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України забезпечити виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі "Штефан та інші проти України" в частині виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі № 2002/2-а-464/11.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.03.2015 р.