Ухвала суду № 43031327, 25.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 876/4302/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-10002/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лапаївка-Сервіс» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лапаївка-Сервіс» (надалі - ТОВ «Лапаївка-Сервіс», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з уточненням позовних вимог, просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі, ДПІ) за №№ 0002221552 та 0002201552 від 31 жовтня 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у Пустомитівському районі, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, при тому, що перевіркою податкового органу встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемність цих угод.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Пустомитівському районі 16.10.2012 року на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та в порядку, передбаченому статтею 76 ПК України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Лапаївка-Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за серпень 2010 року та січень 2011 року, про що було складено акт перевірки за № 610/1520/36450027 від 16 жовтня 2012 року (надалі - Акт перевірки).

У ході камеральної перевірки податковим органом було використано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, подану до ДПІ 20.09.2010 р. за № 37522; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року, поданий до ДПІ 18.11.2010 р. за № 50736; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року, поданий до ДПІ 03.12.2010 р. за № 51492; акт про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Віктор Ко» від 20.12.2010 р. за № 3282/23-2/20799703; податкову декларацію з ПДВ січень 2011 року, подану до ДПІ 18.02.2011 р. за № 4284; акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 17.05.2012 р. за № 129/227/35554567.

В акті перевірки зазначено, про порушення Товариством вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пп.198.3 та 198.6 ст.198, пп.201.4, 201.5 та 201.6 ст.201 ПК України, ч.5 ст.203, чч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 138, 185, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), внаслідок чого ним зменшено податковий кредит із ПДВ у серпні 2010 року на суму 2 445,00 грн; збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2445,00 грн та відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2445,00 грн по декларації за серпень 2010 року (з урахуванням усіх уточнюючих розрахунків поданих за серпень 2010 року) та зменшено податковий кредит у січні 2011 року на суму 1530,00 грн відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2011 року на суму 759,00 грн та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на суму 771,00 грн.

Підставою для таких висновків ДПІ зазначено акт ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 30.12.2010 р. № 3282/23-2/20799703 перевірки ТОВ «Віктор Ко» (ЄДРПОУ 20799703) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р. і акт Ленінської МДПІ у м.Луганську від 17.05.2012 р. № 129/227/35554567 документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (ЄДРПОУ 35505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.

За результатами проведеної перевірки та відповідно до встановлених порушень 31.10.2012 р. ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002221552, яким Товариству зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 1530,00 грн;

- за № 0002201552, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання із ПДВ на суму 2445,00 грн основного платежу та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 611,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з покликанням на пункт 75.1 статті 75, пункт 76.1 статті 76, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, виходив із того, що під час камеральної перевірки не можуть використовуватись документи первинного обліку платника податків, вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, так як дані про укладання таких угод не відображаються у податковій звітності, а відтак, під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів.

При цьому, наслідки перевірок інших платників податків податковим органом, або отримання інформації про виявлені факти щодо можливих порушень платником податків є підставою для проведення позапланової документальної перевірки, а не камеральної, як це здійснено відповідачем.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема: розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;- розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, та не здійснюється перевірка первинних документів платника податків, на підставі яких можна встановити факт правомірності придбання товар (робіт, послуг), суд дійшов висновку, що документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну перевірку позивача, як це визначено главою ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 р., що ДПІ не дотримано та на підставі камеральної перевірки протиправно визначено податкове зобов'язання платника податків і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Крім того, така перевірка проведена в порушення терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 200.10 статті 200 ПК України.

Тобто, незаконність проведення перевірки має наслідком незаконність прийнятих за результатами цієї перевірки податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правомірними.

Так, за приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із абзацом другим пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Норми цього пункту кореспондують із приписами листа ДПА України від 23.03.2011 р. № 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість».

Як встановлено судом, податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, позивач подав 03.12.2010 року; за січень 2011 року - 18.02.2011 р.

При цьому, камеральну перевірку було проведено лише у жовтні 2012 року.

Разом з тим, зазначені податковим органом обставини могли бути підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, якою визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, необхідно зазначити, що реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами - ТзОВ «Віктор Ко» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджується долученими до справи доказами: договором, актами здавання-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, деклараціями з податку на прибуток підприємства, списками теплових лічильників. Вказані документи в ході перевірки податковим органом не досліджувалися.

З приводу покликань податкового органу на результати зустрічних перевірок колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів та висновків податкового органу про те, що стосовно посадових осіб ТОВ «Віктор Ко» порушено кримінальну справу, а ТОВ «Лугпромстросантехмонтаж» не знаходиться за місцем своєї реєстрації, а також того, що ці підприємства не володіють основними фондами, виробничими потужностями, трудовими ресурсами, що підтверджує неможливість фактичного отримання позивачем робіт, необхідно зазначити наступне.

Як видно із матеріалів справи, за результатами проведених перевірок щодо контрагентів позивача не було прийнято будь-яких податкових повідомлень-рішень, а відсутність ТОВ «Лугпромстросантехмонтаж» за місцем реєстрації не стосується перевіреного періоду; при цьому, фактично, ніякої перевірки цього контрагента вчинено не було.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами абзацу першого частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Що стосується покликань податкового органу на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 року в справі № 1-104/11, то така не може бути належним доказом у справі, оскільки з її змісту неможливо встановити відношення осіб, щодо яких закрито провадження, до спірних господарських правовідносин.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-10002/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

В.В.Гуляк