Ухвала суду № 43028768, 11.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2015 рокусправа № 808/450/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 808/450/14

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання нечинними та скасуванння акту фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати акт фактичної перевірки №0219/08/01/22/НОМЕР_1/005/08-29-22-01/НОМЕР_1 від 20 грудня 2013 року та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000022201 від 09 січня 2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 808/450/14 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 09 січня 2014 року в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 6920,00 грн.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обгрутовано тим, що відповідач не довів тієї обставини, що позивач здійснив реалізацію товарів, які не обліковано належним чином, оскільки в акті перевірки відображено лише те, що встановлено порушення обліку товарів за місцем реалізації.

На думку суду першої інстанції, підставою для застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон № 265/96), є встановлення контролюючим органом саме факту реалізації необлікованого товару.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що у судовому засіданні підтверджено порушення позивачем норм пункту 11 статті 3 Закону № 265/96 та правомірність застосування контролюючим органом санкцій, передбачених частиною 6 статті 17 названого Закону, у сумі 85,00 грн.

Щодо визнання незаконним та скасування акту фактичної перевірки, суд зазначив наступне.

Оскаржуваний позивачем акт перевірки є лише засобом документування, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акту, зокрема, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 808/450/14 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Як зазначає відповідач, визначальною підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст..20 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, саме в поточному часі. Норми п.12 ст.3, ст.20 названого закону не вимагають факту реалізації в минулому часі, як події, що вже відбулася.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Сторони та їх представники у судове засідання не прибули. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі сторін по справі.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скаргиі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як свідчить зміст апеляційної скарги, будь-які підстави для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідач не вказує. Отже, вимоги про скасування судового рішення у повному обсязі не можна визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти вимог апеляційної скарги, судом встановлено наступне.

На підставі наказу №804 про проведення фактичної перевірки було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме: павільйон-кафе, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі про виробництва та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами),.

За результатами перевірки був складений Акт фактичної перевірки та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000022201 від 09 січня 2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення останньої встановлено порушення підпунктів 11,12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Факт порушення пункту 11 статті 3 названого закону позивач не спростовує.

Стосовно порушення пункту 12 статті 3 Закону України №256/96 судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України №256/96, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері, торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку реалізованих товарів (наданих послуг).

В обґрунтування пункту 12 статті 3 Закону України №256/96 в акті перевірки зазначено наступне: «Порушено порядок, встановлений законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: перевіркою встановлено надлишок товару на суму - 3460,00 грн.». (а.с. 87)

Однак, матеріали інвентаризації у справу не надано. Відомості, стосовно того, яким чином встановлено «надлишки» товарів у акті перевірки відсутні, як і відомості, тому надлишки слід розглядати як відсутність обліку, а не інших зловживань. Особами, що здійснювали перевірку, також не зазначено, яким чином та відповідно до яких норм законодавства позивач повинен здійснювати облік товарів, які саме норми, що регулюють порядок обліку товарів, порушено підприємцем.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено факт наявності правопорушення з боку позивача.

Крім того, слід зазначити наступне.

Постанова суду першої інстанції містить відомості, що позивач під час проведення перевірки перебував на загальній системі оподаткування. Вказана обставина сторонами не спростовується.

Однак, у такому випадку встановлення «надлишків» товару є можливим лише за результатом проведення інвентаризації.

В той же час, як зазначено вище, відомості про проведення інвентаризації в акті перевірки відсутні.

Отже, слід дійти висновку, що сума «надлишків» товару не підтверджена належним чином, що також виключає обґрунтованість розрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги норми статті 71 КАС України, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що штрафні санкції у сумі 6920,00 грн. застосовано до позивача необґрунтовано, що є підставою для задоволення позовних вимог, заявлених стосовно названої суми.

Отже, рішення суду першої інстанції є вірним по суті та відповідає обставинам справи, що відповідно до частини 2 статті 200 КАС України виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, Керуючись статтями 195,196,198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 808/450/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко