Постанова № 43028746, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/17552/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпопетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпопетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27 червня 2014 року за № 10442-15, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб " в сумі 6146,47 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 27 червня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення Форми "Ф" за № 10442-15, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в сумі 6146,47 грн.

Рішенням головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08 вересня 2014 року за № 6282/10/04-36-10-08-09, залишеним без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 14 жовтня 2014 року за № 2306/В/99-99-10-01-02-15, скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомленя-рішення форми "Ф" № 10442-15 від 27 червня 2014 року залишено без задовлення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається із ст.13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 затверджено Типовий договір оренди землі, пунктом 9 якого встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п.13 Типового договору оренди землі).

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Одночасно, статтею 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст.270 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, повинен відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII внесено зміни до підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, з 1 квітня 2014 року річна сума орендної плати за землі державної і комунальної власності будь-якої категорії не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Отже, з 01.04.2014 року річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, а саме - 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до пп.14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого ст.5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із ст.15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать ПК України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами ПК України.

Отже, сплата орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі, встановленому пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства є обов'язком суб'єктів господарювання.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України №42010791 від 02 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що визначення грошового зобов'язання здійснено у зв'язку зі знаходженням в користуванні ОСОБА_1 земельної діянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадасовий номер 1210100000:01:678:0107).

Правовідносини з користування згаданою земельною ділянкою засновані на договорі оренди від 20 липня 2010 року, укладеному між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1.

Відповідно до положень п.1.1 розділу 1 Договору, Дніпропетровьска міська рада, як Орендодавець передає, а ОСОБА_1, як Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (Амур- Нижньодніпровський район) і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:678:0107.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.8 (індивідуальне житлове будівництво) (підпункт 1.2 розділу 1 Договору).

За приписами п. 4.1 розділу 4 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної штати, встановленої Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до положень п. 4.2 розділу 4 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно положень пункту 12.1 розділу 12 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесені зміни до статті 288 Податкового кодексу України щодо встановлення розміру орендної плати за землю, а саме: „ Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 викласти в такій редакції: 288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки".

Таким чином, згідно з вимогами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", згідно якого внесені зміни до статті 288 Податкового кодексу України, на підставі договору оренди землі та даних Державного земельного кадастру ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська правомірно проведено нарахування фізичній особі ОСОБА_1 грошового зобов'язання щодо орендної плати з фізичних осіб на 2014 рік у розмірі 6146,47 грн., а саме - 6146,47 грн. по терміну з 01.04.2014 по 31.12.2014 згідно вимог п.п 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (3,0 % від: 1000 кв. м х 1,45 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68 грн. (вартість 1 кв. м. по місту) :12 місяців х 9 місяців).

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як таке, що не відповідає нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 202, 205 , 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпопетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 р. - скасувати.

У задоволені позову відмовити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова