Ухвала суду № 43028747, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року

справа № 804/13861/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі № 804/13861/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» (далі – ТОВ «Торіс-Плюс») 21 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період серпень 2013 року як податкової звітності;

- скасувати рішення прийняте відповідачем № 6246/10/04-64-18-03 від 10 вересня 2013 року;

- зобов’язати відповідача прийняти податкову декларацію ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період серпень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 09 вересня 2013 року;

- зобов’язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період серпень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Торіс-Плюс»;

- зобов’язати відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дії податкового органу, щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року з підстав відсутності підприємства у реєстрі платників податку на додану вартість є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10 вересня 2013 року № 6246/10/04-64-18-03.

Визнано декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період серпень 2013 року з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання, тобто 09 вересня 2013 року.

Зобов’язано Лівобережну об’єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період серпень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс».

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відмова у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року є протиправною. Зазначає, що у позивача є матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані бази Міністерства доходів і зборів правильно відображали фактичний стан його платежів до бюджету.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки на момент подання декларації позивачем його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано, що потягло за собою втрату статусу платника податку, то у податкового органу не виникло обов’язку приймати від нього податкову декларацію.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачем засобом поштового зв’язку направлено до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками, яка була отримана відповідачем 09 вересня 2013 року (а.с.13-14).

Відповідач листом від 10 вересня 2013 року № 6246/10/04-64-1803 повідомив позивача про те, що подана ним декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року, надіслана засобом поштового зв’язку, складена з порушенням норм п.49.9 ст.49 Податкового кодексу, не вважається податковою декларацією. Відмова мотивована тим, що рішенням прийнятим Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року № 1078 було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість (а.с.15).

Правомірність та обґрунтованість відмови відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відмова відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року є протиправною, прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як зазначено в п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з п.п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 49.11.2. у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

В п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України зазначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: п. 49.12.1 подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; п. 49.12.2 оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені ст. 48 Податкового кодексу України. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з п.46.6 ст. 46 Податкового кодексу України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно до п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, з вказаних норм права вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації. За наявності обґрунтованих зауважень щодо її оформлення, ДПІ зобов'язано надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року ТОВ «Топіс-Плюс» містить всі необхідні реквізити, передбачені п.48.3 та п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на рішення прийняте Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року № 1078 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі №2а/0470/16408/11 позов ТОВ «Торіс-Плюс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська №1078 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торіс-Плюс». В іншій частині адміністративного позову відмовлено (а.с.44-47).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/16408/11 апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року – без змін (а.с. 69).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/16408/11 набрала законної сили з моменту її проголошення та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у цій справі.

При цьому, у разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про безпідставність відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, оскільки вищенаведені обставини означають, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі №804/13861/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 березня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко