Рішення № 43025646, 04.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №643/19630/14. Головуючий 1 інст.: - Горбунова Я.М.

Провадження №22-ц/790/583/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: звернення стягнення.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6, 3 - особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_9 - про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтовувало тим, що 26 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 2 644 000 доларів США, зі строком повернення до 25 грудня 2012 року та сплатою процентів за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених кредитним договором.

На забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань 9 червня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки №16/08-Б, предметом якого визначено багатоквартирний житловий будинок літ «В-5», розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 6422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м.

Відомості про іпотеку внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2008 року з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором 1 664 543 грн. 02 коп. та 2 630 252,33 долари США, однак рішення суду не виконано.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки від 9 червня 2008 року, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8, запис про іпотеку виключено з реєстру іпотек.

У період чинності зазначеного рішення спірну квартиру було двічі відчужено ОСОБА_6: уперше - на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2009 року та вдруге - на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року.

4 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Посилаючись на те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд задовольнити позов з підстав, передбачених ст. ст. 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач ОСОБА_6, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

3-особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися.

Приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася.

Згідно заяви поданої до суду, просила розглянути справу за її відсутності.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2014 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6 з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20 від 26 грудня 2007 року №20 позичальника ОСОБА_7 у розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн. 13 коп.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 6 червня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн. 13 коп. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872 грн. 78 коп., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072 грн. 35 коп., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 долара США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005, 27 доларів США по кредитному договору №20 від 26 грудня 2007 року № 20 із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмету іпотеки - 291 900 грн., але на рівні не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 2 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір у сумі 114 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» .

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з наявності підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 26 грудня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 2 644 000 доларів США, зі строком повернення до 25 грудня 2012 року та сплатою процентів за користування кредитом у порядку та в розмірах, установлених у кредитному договорі.

Пунктом 3.2.8 указаного кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки ( а. с.12-16).

З метою забезпечення повного й своєчасного виконання боргових зобов'язань перед банком 9 червня 2008 року між банком, з однієї сторони, і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з іншої сторони, укладено договір іпотеки № 16/08-Б.

Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 6422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м, усього на 123 квартири. Відомості про іпотеку нотаріусом внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону (а. с. 17-24).

Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Позичальник ОСОБА_7 належним чином грошові зобов'язання перед ПАТ АБ «Укргазбанк» не виконав, у зв'язку з чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 664 543 грн. 02 коп. та 2 630 252, 33 доларів США у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20 від 26 грудня 2007 року (а. с. 27-29).

Вказане рішення суду боржники ОСОБА_7, ОСОБА_8 не виконали (а. с.39-40).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 9 червня 2008 року визнано недійсним, виключено запис про іпотеку з реєстру іпотек ( а. с. 30-32).

У період чинності вказаного рішення спірну квартиру було двічі відчужено на користь ОСОБА_6: уперше - на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2009 року та вдруге - на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року ( а.с.74-75).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2012 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним. Поновлено реєстрацію обтяжень на спірну квартиру (а. с. 33-36).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до ст. ст. 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Установивши, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 9 червня 2008 року визнано недійсним і на його підставі запис про обтяження майна іпотекою виключено з Реєстру, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Під час переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 до ОСОБА_6 спірна квартира предметом іпотеки не була.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить новому власнику.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року, ухваленої по справі №6-201 цс 14, у порядку ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом ( а. с. 196-201).

Ураховуючи, що судом при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк».

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2014 року та додаткові рішення Московського районного суду м. Харкова від 6 червня 2014 року та від 2 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6, 3 - особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання н им законної сили.

Головуючий:

Судді: