Рішення № 43025526, 02.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/827/15 Головуючий 1 інст. - Грищенко І.О.

Справа № 638/17550/13-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» березня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною без застосування наслідків недійсності,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 29 січня 2004 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 61,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали співвласниками вказаної будівлі в рівних частках. В подальшому вони реконструювали деякі приміщення, а деякі - самовільно побудували, у зв'язку з чим загальна площа нежитлової будівлі збільшилася до 585,00 кв. м.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2007 року із наступними уточненнями, внесеними ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2007 року, 08.10.2007 року, 26.10.2007 року визнано за ними право приватної спільної сумісної власності нежитлової будівлі загальною площею 585,00 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 в літ. «А-2». Зазначив, що за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та Харківською обласною дирекцією Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на загальну суму 400000,00 доларів США. З метою врегулювання фінансових суперечок зі своєю дружиною відповідач домовився з ним про написання розписки від його імені та завірив, що ніяких правових наслідків для нього вона не спричинить. 03.12.2010 року він написав розписку про те, що відповідач сплатив частину його боргу банку, а загальна сума його кредиту склала 246000,00 доларів США. Однак фактично відповідач не сплачував частину його боргу у банку, оскільки ніколи ніякої заборгованості у цьому банку у нього не було і не має на теперішній час. Вказав, що у розписці від 2010 року зазначено, що гроші взяті для реконструкції нежитлової будівлі, однак реконструкція відбулася в період з 2006 року по 2007 рік. У 2007 році визнано право власності на реконструйовані та самовільно побудовані приміщення, у 2010 року ніяких реконструкцій не проводилося. Зазначив, що сума, яку він витратив на придбання будівельних матеріалів для реконструкції нежитлової будівлі в літ. «А-2» становила 386788,98 грн. Вказав, що розписка є фіктивною та не буде виконана, оскільки написана без наміру створення правових наслідків. Вважав, що вказана розписка не посвідчує факт передання відповідачем грошової суми позивачу, вона засвідчує факт сплати відповідачем частини його боргу у банку, якого насправді не було; згода з усіх істотних умов у розписці сторонами досягнута не була та була написана без наміру створення будь-яких правових наслідків; сторони усвідомлювали, що вона не буде виконана, оскільки обставини, які зазначені в розписці, в реальності не існують; сторонами не вчинено будь - яких дій на виконання вказаної розписки. Просив визнати відсутність права у ОСОБА_1 на стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за розпискою від 03.12.2010 року; визнати відсутність у ОСОБА_4 заборгованості перед ОСОБА_1 за розпискою від 03.12.2010 року; визнати розписку ОСОБА_4 від 03.12.2010 року недійсною без застосування наслідків недійсності.

Справа неодноразово переглядалася судами.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено, визнано розписку від 03.12.2010 року, складену ОСОБА_4, недійсною без застосування наслідків недійсності, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилався на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема поясненням свідків, які заявлені з боку позивача, які не мали ніякого відношення до справи та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які спростували пояснення позивача; не звернув уваги на те, що розписка є підтвердженням всіх домовленостей та спільної діяльності сторін; що позивач вмовив його відкрити у банківській установі кредитну лінію; що позивач не відшкодував витрати на погашення кредиту, і тому ОСОБА_1 вимушений був продати нерухомість для того, щоб погасити кредит; що існувала ще одна розписка від 28.07.2010 року, яку він віддав позивачу, оскільки уклали нову розписку від 03.12.2010 року; що його дружина давала згоду для укладання цих кредитних договорів, оскільки була присутня при їх підписанні; що він витратив свої та кредитні кошти для будівництва нежитлової будівлі більярдної та кафе площею 585 кв. м. по АДРЕСА_1; що позивач жодної копійки не витратив на будівництво; що розписка не визнана договором, а підтверджує факт фінансових взаємовідносин сторін і обов'язок позивача відшкодувати ОСОБА_1 на проведену реконструкцію нежитлової будівлі, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності; що не визначено норму матеріального права, за якою розписку визнано недійсною і не кваліфіковано вид договірних зобов'язань, які виникли між сторонами; що чинним законодавством не визначено поняття «розписки», не встановлено форму, порядок її написання та умови її змісту; що не є підставою для визнання розписки недійсною доводи позивача про те, що вона написана без зазначення паспортних даних сторін, місця написання, підстав або мети її написання; що доказів того, що розписка написана без створення юридичних наслідків не надано.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Визнаючи розписку від 03.12.2010 року недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що зміст позову ОСОБА_4 відповідає способу захисту його порушеного права.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі - продажу від 29 січня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали співвласниками в рівних частках цегляної нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 61, 5 кв. м. У розписці від 03 грудня 2010 року, виданій ОСОБА_4 відповідачу, зазначено: «Я, ОСОБА_4, дійсно підтверджую, що ОСОБА_1 погасив частину мого боргу у Банку «Райффайзен» у розмірі 172000,00 тисячі (сто сімдесят дві тисячі доларів США), отримані від банку для реконструкції будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Загальна сума мого кредиту становить 246000 тисячі (двісті сорок шість доларів США). Також зобов'язуюсь сплачувати 1,5% щомісяця ОСОБА_1».

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту вимог статей 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом. Визнання розписки недійсною без застосування наслідків недійсності не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

Задовольняючи позов про визнання письмової розписки недійсною, суд не звернув увагу на те, що неможливо ототожнювати договір і розписку, яка є лише борговим документом, що підтверджує укладання договору, оскільки від цього залежить можливість застосування положень про правочини, передбачені ЦК.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 пояснив, що позов не уточнювався. ОСОБА_4 просив визнати відсутність права у ОСОБА_1 на стягнення заборгованості з нього за розпискою від 03.12.2010 року; визнати відсутність у нього заборгованості перед ОСОБА_1 за розпискою від 03.12.2010 року; визнати його розписку від 03.12.2010 року недійсною без застосування наслідків недійсності.

Із матеріалів справи вбачається, що виходячи з дійсності розписки за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вказану суму у гривневому еквіваленті в розмірі 2600220,00 грн. та відсотки в розмірі 1560132,00 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки інших вимог, зокрема визнання правочину недійсним ОСОБА_4 не заявляв, судова колегія, переглядаючи справу в межах заявлених вимог вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_4 у задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року - скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії