Рішення № 43025522, 26.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2185/15

Справа № 642/9221/14ц Головуючий 1 інст. -Бородіна О.В.

Категорія : договірні Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Кокоші В.В.,

Пономаренко Ю.А.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 26 січня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ "ВіЕйБі Банк" на підставі закону України "Про захист прав споживачів" про стягнення 541316,72 грн. суми, що складається

- за договором банківського вкладу №745080/2014 від 13 лютого 2014 року із депозиту у розмірі 45800 грн., інфляційних витрат з 13 травня по 04 серпня 2014 року - 2401,87 грн., 2635,07 грн. із розрахунку 25% річних за користування її грошима після закінчення договору банківського вкладу та 115416 грн. пені із розрахунку 3% річних за кожен день прострочення повернення вкладу за ч.5 ст.10 цього Закону, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за сумою відсотків в 943,14 грн. інфляційні втрати 49,58 грн., 3% річних - 5,51 грн. та за ч.5 ст.10 Закону пеня - 2376,71 грн.

- за договором № 788010/2014 від 7 травня 2014 року за 102000 грн.. депозиту інфляційні втрати з 7 червня по 16 жовтня 2014 року складають 5283,06 грн. 9221,92 грн. із розрахунку 25% річних за користування її грошима та 4039,20 грн. із розрахунку 3% за кожен день прострочення повернення банківського вкладу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що передала банку 45800 грн. в депозит за договором від 12 лютого 2014 року на три місяці зі ставкою 25% річних, які за її заявою були перераховані з відсотками на її рахунок, але гроші не було видано готівкою до 4 серпня 2014 року.

Відповідно банківського вкладу за договором від 7 травня 2014 року вона внесла банку 102000 грн. на місяць зі ставкою 25% річних, але її заява від 10 червня 2014 року про повернення вкладу з відсотками виконувалась частками до 16 жовтня 2014 року.

З таких підстав ОСОБА_3 просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Представник банку заперечував проти позову з посиланням та те, що сума депозитів та відсотків відповідно її заяв були перераховані на її рахунки, з яких вона отримала всю суму коштів готівкою.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з банку на її користь 318,88 грн. три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язань за договором банківського вкладу від 13 лютого 2014 року 2165,75 грн. із розрахунку 25% річних за перший строк дії вкладу за договором банківського вкладу від 7 травня 2014 року;1130,13 грн. три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання.

В іншій частині у позові відмовлено. Вирішені питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 рішення суду просить скасувати, позов, як підставний та обґрунтований задовольнити у повному обсязі з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права при розгляді справи та частковому задоволенні її вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення районного суду змінити, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. Під час перегляду справи в апеляційному порядку, за ч.1 ст.303 цього Кодексу, суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно наданих доказів встановлено, що ОСОБА_3 відповідно укладеного з банком 13 лютого 2014 року договору банківського вкладу № 745080/2014 здійснила розміщення 45800 грн. в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту "З любов'ю VAB" на 13 місяців з дня укладання договору, з щомісячною виплатою процентів, з відкриттям рахунку на вимогу виплат, на який банком перераховувалися відсотки та передбачалось перерахування депозитного вкладу по закінченню строку дії договору. Дата вимоги вкладу були визначена 13 березня 2015 року. стандартна ставка по вкладу з першого по третій місяць встановлена у розмірі 25% річних, у наступні місяці стандартна ставка складала 10% з можливістю її зміни сторонами.

Згідно роздруківки поточного рахунку, відкритого банком на позивача, протягом березня-травня 2014 року перераховано 2633,05 грн. відсотків, а 13 травня за її заявою 45800 грн. вкладу.

В подальшому неодноразово щомісячно з цього рахунку до 4 серпня 2014 року кошти було видано готівкою.

За договором банківського вкладу від 7 травня 2014 року ОСОБА_3 здійснила розміщення у банку 102000 грн. на один місяць на умовах депозитного продукту "Марафон Лояльності максимум доходу" за ставкою 25% річних з датою вимоги вкладу 7 червня 2014 року.

За заявою ОСОБА_3 від 10 червня 2014 року депозитний вклад за цим договором перераховано в цей день 102000 грн. та повертались з відсотками з 10 червня по 16 жовтня 2014 року неодноразовими щомісячними сумами згідно роздруківки руху коштів по рахункам, всупереч її заяви про отримання усієї суми.

Відповідно до ч.3 Правил відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб в ПАТ "ВіЕйБі банк", з якими погодилась позивач при укладанні договорів банківського вкладу, повернення грошових коштів, внесених у готівковій формі, передбачалось лише в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок-кореспондент вклад по закінченню його дії.

Проте за ч.ч.2, 3 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, до відносин банку та вкладника за рахунком застосовуються положення про договір банківського рахунку ,за правилами якого банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документу (ч.3 ст.1068 цього Кодексу) та обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (ст..1074 ЦК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 13 лютого 02014 року про стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК Украйни на її корить 3% річних від 46743,14 грн. невиконаного грошового зобов'язання, протягом 13 травня - 4 серпня 2014 року у розмірі 318,88 грн. та за банківським вкладом від 7 травня 2014 року стягуючи 2165,75 грн. із розрахунку 25% річних за місяць на умовах договору, у зв'язку з невиконанням прийнятих банком зобов'язань та 3% річних від простроченої суми у розмірі 104165,75 грн. за період з 10 червня по 16 жовтня 2014 року у розмірі 1130,13 грн., одночасно суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог з банку на підставах ч.5 ст.10 закону України "Про захист прав споживачів" про стягнення пені у розмірі 3% вартості фінансових послуг за кожний день прострочення повернення коштів за договором від 13 лютого 2014 року - 115416 грн., за договором від 7 травня 2014 року - 403920 грн. оскільки зазначені положення не регулюють спірних правовідносин про банківський вклад.

Крім того, судом залишені без задоволення позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за кожним договором за відсутності належного розрахунку на підтвердження індексу інфляції у розмірах позову.

З таким висновком суду погодитись не можна.

За правилом ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному на безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден з яких не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із матеріалів справи вбачається. що на підтвердження цих вимог позивачем надано розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції по договору від 13 лютого 2014 року за сукупним індексом інфляції з 15 травня по 4 серпня 2014 року у розмірі 1,053, що по депозиту зазначена 2407,87 грн. по відсотках 49,58 грн. в той час загальна сума складає 492,20 грн., а по договору від 7 травня 2014 року розмір інфляційних втрат при сукупному індексі інфляції з 7 червня по 16 жовтня 2014 року є 1,052 складає по депозиту 1073,04 грн.

З огляду на викладене, колегія вважає за необхідне в цій частині позовних вимог, задовольнити частково, стягнувши з банку вказані суми інфляційних втрат, а в решті доводи апеляційної скарги, як такі, що не спростовують правильності висновків суду відхилити, оскільки норми ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) не регулюють спірних правовідносин, що виникли з приводу неповернення банком коштів на вимоги вкладника у готівковій формі.

Крім того, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про стягнення 25% річних за умовами банківського вкладу за кожним договором, починаючи із часу закриття депозитного рахунку та перерахування на поточний рахунок коштів до їх повернення позивачу готівкою, оскільки дії банку відповідали умовам договору й закриттям депозиту у разі їх несвоєчасного повернення позивачу застосуванню підлягали загальні підстави відповідальності за порушення грошового зобов'язання за ст..625 ЦК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст..ст. 303, 304, 309 ч.1, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 26 січня 2015 року змінити

Це рішення в частині відмови у позові ОСОБА_3 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про стягнення інфляційних витрат скасувати.

Стягнути з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_3 492,20 грн. суми інфляційних витрат за договором банківського вкладу №745080/2014 від 13 лютого 2014 року; 1073,04 грн. інфляційних втрат за договором банківського вкладу № 788010/2014 від 7 травня 2014 року, всього 1565,24 грн.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді