Постанова № 42992856, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19289/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Муньки О. М., представника відповідача Саакян Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Страхова компанія "Статус" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 19 червня 2014 року № 1912.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі доручення на проведення позапланової виїзної перевірки від 01.04.2014 р. № 41/13-14 відповідачем вчинено дії на проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт про відсутність за місцезнаходженням від 16 квітня 2014 року.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що при виході на перевірку відповідачем виявлено факт відсутності позивача за місцезнаходженням згідно з інформацією, яку внесено до Державного реєстру фінансових установ, за адресою: 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, офіс 109.

Також, позивач листами від 03 квітня 2014 року вих. № 568 та вих. № 567 (отримано у Нацкомфінпослуг 09 квітня 2014 року та зареєстровано за вх. № 3806/СК та № 3807/СК) подав інформацію про зміну місцезнаходження на адресу: 02218, місто Київ, вулиця Райдужна, 59-Б, офіс 3.

Виходом 11, 14 та 15 квітня 2014 року на адресу: 02218, місто Київ, вулиця Райдужна, 59-Б, офіс 3, виявлено факт відсутності позивача за вказаною адресою.

У подальшому, 15 травня 2014 року відповідачем складено акт позапланової виїзної перевірки (інспекції) позивача № 106/13-7ФП, у якому зазначено про порушення позивачем п. 2.2 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (пере страховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 листопада 2005 року № 4934 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 грудня 2005 року за № 1506/11789, п. 13 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 41 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118, п.п. 1.14, 5.2, 8.3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126.

Оскаржуваним розпорядженням від 19 червня 2014 року № 1912 "Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" на провадження страхової діяльності" тимчасово зупинено (обмежено) дію ліцензій позивача на провадження страхової діяльності у формах: 1.1 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; 1.2 обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володінь зберігання чи використання цієї зброї; 1.3 обов'язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадково: знищення, випадкового пошкодження або псування; 1.4 обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; 1.5 обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків транспорті; 1.6 обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; 1.7 обов'язкового особистого страхування працівників відомчої (крім ти які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державне: бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільні: пожежних дружин (команд); 1.8 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власні наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 1.9 обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;1.10 добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); 1.11 добровільного страхування від вогневих ризиків та риз стихійних явищ; 1.12 добровільного страхування залізничного транспорту; 1.13 добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби; 1.14 добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); 1.15 добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; 1.16 добровільного страхування медичних витрат; 1.17 добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я); 1.18 добровільного страхування наземного транспорту (крім - залізничного); 1.19 добровільного страхування від нещасних випадків; 1.20 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)]; 1.21 добровільного страхування фінансових ризиків; 1.22 добровільного страхування сільськогосподарської продукції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть, серед іншого, застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції у вигляді зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності.

За приписами частини 1 статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-III (далі - Закон № 2664) у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону № 2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 2664 порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 р. № 2319 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2112/22424, Нацкомфінпослуг може тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Згідно пункту 2.5 Положення рішення про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг оформляється у вигляді письмового розпорядження Нацкомфінпослуг, яким особі забороняється укладати договори зі споживачами фінансових послуг щодо зазначеного в рішенні виду (видів) фінансових послуг із можливістю подальшого поновлення дії ліцензії.

Пункт 7.1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 р. за № 805/8126, визначає тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензії, як тимчасове позбавлення страховика права на провадження страхової діяльності.

Згідно пункту 7.2 Ліцензійних умов підставами для тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензії, зокрема, є установлений перевіркою факт відсутності страховика за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або Реєстрі фінансових установ, та/або неповідомлення страховиком про зміну свого місцезнаходження Нацкомфінпослуг у строки, визначені законодавством; недопуск інспекційної групи до проведення перевірки (інспекції) страховика та/або ненадання на запит інспекційної групи у визначений нею строк документів та інформації, що стосуються предмета перевірки та необхідних для проведення перевірки (інспекції).

Так відповідач стверджує, що в період зміни місцезнаходження позивача вчинив дії на проведення перевірки на підставі скарги СК «Уніка» від 21.03.2014 р.

Предметом даної перевірки, як вбачається з запиту про надання документів від 11.04.2014 р. № 41/13-14/1, було 14 страхових справ.

Натомість, як вбачається колегією суддів з матеріалів адміністративної справи, факт виходу представників відповідача за адресами місцезнаходжень позивача засвідчується виключно актом від 16.04.2014 р. за підписами керівника та члена інспекційної групи.

В судовому засіданні 05.03.2015 р. представник відповідача пояснила, що оскільки при здійсненні виходу особи, що засвідчували факт відсутності позивача за місцезнаходженням, від надання письмових пояснень відмовились, а інспекційна група делегована регулятором на проведення перевірки, то засвідчення факту відсутності позивача членами інспекційної групи є достатнім для встановлення з боку позивача правопорушення.

З даним твердженням погодився суд першої інстанції.

Натомість, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи міститься договір суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2014 р. (а. с. 95-96) та акт приймання передачі цього приміщення (а. с. 97), відповідно до яких 01.04.2014 р. ТОВ «ПГК-Логус» передав, а позивач прийняв у платне користування приміщення, розташоване за адресою: 02218, місто Київ, вулиця Райдужна, 59-Б, офіс 3.

Даний факт суперечить висновку суду першої інстанції про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Крім того, з акту про відсутність позивача за місцезнаходженням від 16.04.2014 р. не вбачається взагалі дати виходу інспекційної групи за адресою: 02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, 15, офіс 109.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що застосуванню адміністративно - господарської санкції до юридичної особи має обов'язково передувати встановлення достовірного факту вчинення з боку цієї юридичної особи певного правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту відсутності позивача за адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Реєстрі фінансових установ, що виключає з боку відповідача застосування по відношенню до позивача санкції у вигляді тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензії на провадження страхової діяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження від 19 червня 2014 року № 1912 є передчасним, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19 червня 2014 року № 1912 «Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензії приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" на провадження страхової діяльності».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (ЄДРПОУ 31201694) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 109 грн. 62 коп. (сто дев'ять гривень 62 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 05.03.2015 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: