Ухвала суду № 42992463, 04.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 р.Справа № 580/2392/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сумської міської ради на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 26.12.2014р. по справі № 580/2392/14-а

за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення тимчасової державної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління соціального захисту населення Сумської міської ради, звернувся із позовом до суду, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь управління соціального захисту населення Сумської міської ради суму позову у розмірі 7665,60 грн.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 26.12.2014 року було відмовлено у відкритті провадження в зазначеній адміністративній справі з тієї підстави, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Сторони в судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

Відповідно до статті 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких обставин.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній справі є позовні вимоги Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення з відповідача - фізичної особи суми наданої дитині тимчасової державної допомоги відповідно до приписів п. 10 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідомо, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року №189 та ч. 10 ст. 181 Сімейного кодексу України.

Частинами 8, 9, 10 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що названа норма є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в цьому випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 "Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідомо".

За правилами пункту 12 цього Порядку у разі, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Частиною 1 ст. 1 Сімейного кодексу України встановлено, що цей кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Коло осіб, що мають статус учасників сімейних відносин, визначене ст. 2 Сімейного кодексу України. До числа цих осіб не віднесені органи праці та соціального захисту населення (органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи державної виконавчої служби).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції - є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 цієї статті суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики захисту прав дітей.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спір, який розглядається, не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, у зв'язку з чим ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 26.12.2014р. по справі № 580/2392/14-а скасувати.

Справу за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення тимчасової державної допомоги направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.