Ухвала суду № 42991769, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19900/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Гром Л.М., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Каргалика Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів і постанови про накладення штрафу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Інвест-Регіон» звернулося у суд із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №532/13/1/7/26-66/1211/02/4 від 12.11.2013 та приписи про усунення порушень вимог законодавства у вказаній сфері б/н від 07.10.2013 та б/н від 30.10.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року скасовано рішення судів попередніх інстанції та направлено справу на новий розгляд до місцевого суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем під час розгляду справи було доведено допущення позивачем порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 07 жовтня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва Автозаправочної станції "Shell" по вул. Мельникова, 98 у Шевченківському районі м. Києва (V категорія складності), що належить позивачу на праві власності (свідоцтво від 31.07.2007 №974-В) та експлуатується за договором оренди ТОВ «Альянс Холдинг».

Зазначена перевірка проведена на підставі звернення Головного управління МВС України в м. Києві МВС України від 17.09.2013 №7/2-3102 та в присутності начальника АЗС Потапського М.М.

За підсумками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2013. Зі змісту вказаного акту слідує, що зазначена АЗС була прийнята в експлуатацію Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю КМДА актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30.06.2004 №165. Після прийняття в експлуатацію на об'єкті були самовільно проведені будівельні роботи, а саме: влаштування підземних резервуарів для палива; капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправочними колонками. Відтак, експлуатація даного об'єкта є порушенням частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв'язку із зазначеними порушеннями, 07 жовтня 2013 року органом архітектурно-будівельного контролю складено припис, яким позивачу заборонено експлуатацію АЗС, починаючи з 08 жовтня 2013 до усунення порушень, зобов'язано позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

У подальшому, органом архітектурно-будівельного контролю проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Альянс Холдинг» та позивачем на АЗС, за результатами якої 30 жовтня 2013 року складено відповідний акт.

У ході останньої перевірки виявлено, що АЗС експлуатується без усунення встановлених попередньою перевіркою порушень. Вимоги припису від 07 жовтня 2013 року не виконані, що є порушенням п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на викладене, 30 жовтня 2013 року органом архітектурно-будівельного контролю складено припис, яким позивача повторно зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку, а саме виконати вимоги припису від 07 жовтня 2013 року.

Разом з тим, 30 жовтня 2013 року було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено на 12 листопада 2013 року.

За результатами розгляду вказаної справи, 12 листопада 2013 року органом архітектурно-будівельного контролю прийнято постанову №532/13/1/7/26-66/1211/02/4, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил), і накладено на нього штраф у розмірі 11470,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними приписами та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у відповідності до указу Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011, є Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Згідно пункту 6 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого вищевказаним указом Президента України, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Положеннями частин 1, 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції та визначено, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Досліджуючи обставини позапланових перевірок автозаправочної станції «Shell» по вул. Мельникова, 98 у Шевченківському районі м. Києва, результати яких відображені в актах від 07 жовтня 2013 року та від 30 жовтня 2013 року, колегія суддів доходить висновку, що такі проведені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач не посилається на наявність будь-яких процедурних порушень здійснення відповідачем державного архітектурно-будівельного контролю.

Обговорюючи наявність виявлених 07 жовтня 2013 року в ході перевірки АЗС по вул. Мельника, 93 у Шевченківському районі м. Києва порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів зважає на таке.

Так, в ході перевірки контролюючим суб'єктом виявлено, що на АЗС самовільно проведені будівельні роботи, а саме: влаштування підземних резервуарів для палива (актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 червня 2004 року № 165 резервуари не приймались в експлуатацію) та капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправними колонками. Зазначені обставини зафіксовані в акті перевірки від 07.10.2013 б/н.

Із акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 червня 2004 року № 165 вбачається, що в ньому не згадуються жодні резервуари, зокрема, в графі «Показники виробничого устаткування, технологічного обладнання об'єкта» не зазначено про наявність на об'єкті на момент прийняття його в експлуатацію резервуарів для палива.

Натомість, згідно з актом приймання-передачі майна (основних засобів), яке вноситься як додатковий вклад ТОВ «Рентойл» до статутного фонду (капіталу) позивача, від 08 червня 2007 року, на АЗС, на момент її передачі позивачу, був наявний один резервуар.

Разом з тим, факт існування на АЗС чотирьох резервуарів для палива підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору оренди від 09 листопада 2012 року № 4039-12, додатку № 1 та акту приймання-передачі до вказаного договору, згідно з якими, в оренду передано чотири резервуари ємністю 25 куб.м.

Зазначені докази спростовують доводи позивача про те, що резервуар для палива входив до складу переданого йому у власність цілісного майнового комплексу АЗС, і був прийнятий в експлуатацію згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 червня 2004 року № 165, позаяк матеріали справи свідчать про наявність на об'єкті більшої, аніж один, кількості резервуарів.

Про наявність більш ніж одного резервуару на об'єкті АЗС свідчить, зокрема, оціночний акт від 17.04.2007, копія якого міститься в матеріалах справи, згідно з яким на час його складання на об'єкті були розташовані два резервуари.

При цьому, надана позивачем суду технічна документація відхиляється судом, адже з неї неможливо встановити, що вона стосується обладнання, яке в дійсності було влаштоване на АЗС. До того ж, в цій документації йдеться про наявність двох металевих циліндричних підземних резервуарів, у той час як згідно акту приймання-передачі до договору оренди від 09 листопада 2012 року № 4039-12, укладеного між позивачем та ТОВ «Альянс Холдинг», вбачається, що було передано чотири резервуари.

Дані обставини свідчать про те, що на об'єкті, з моменту введення його в експлуатацію, здійснювалось будівництво (реконструкція) резервуарів для палива.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинного на час проведення перевірки позивача, замовник має право виконувати будівельні роботи на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

А згідно частини 2 статті 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини 8 приведеної норми експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, законом встановлено певну процедуру виконання будівельних робіт та заборону експлуатації об'єкта будівництва за умови її недотримання.

Положеннями Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, визначено, що будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Відтак, будівництво резервуарів та капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправними колонками відносяться до будівельних робіт, а тому мають здійснюватись у встановленому законом порядку.

Натомість, позивачем не надано суду доказів отримання відповідного дозволу на виконання зазначених робіт в органу архітектурно-будівельного контролю.

Посилання позивача на те, що ним не здійснювався капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправними колонками, а виконувались опоряджувальні роботи, - жодними доказами не підтверджується. Надані позивачем паспорт інформаційної вивіски та дозвіл на розміщення рекламного засобу не стосуються ремонту фасадів чи навісу над паливозаправними колонками, а свідчать лише про дотримання позивачем порядку встановлення та розміщення рекламних засобів. Відтак, дані докази не спростовують факт виконання будівельних робіт на об'єкті АЗС, встановлений в ході його перевірки та зафіксований в акті від 07 жовтня 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судами вже досліджувалось питання обґрунтованості та законності висновків органу архітектурно-будівельного контролю про допущення позивачем порушень у сфері містобудування, викладених у вищевказаному акті.

Так, в ході розгляду адміністративної справи №826/18141/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, предметом якого було оскарження прийнятої на підставі вищезгаданого акту постанови про накладення на позивача штрафних санкцій за влаштування підземних резервуарів для палива та капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправочними колонками, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи суди дійшли висновку, що позивачем були здійснені роботи з будівництва резервуарів для палива, і дане будівництво не введено в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно положень статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статей 14 і 255 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що допущення позивачем порушень законодавства у сфері містобудування підтвердилось в ході судового розгляду даної справи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідне право також передбачене Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (пп. 6 п. 5).

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що при винесенні оскаржуваних приписів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Тому, дані приписи не підлягають скасуванню.

Матеріали справи свідчать про те, що вимоги припису відповідача б/н від 07.10.2013, позивачем не були виконані у встановлений строк, що підтверджується актом відповідача від 30.10.2013 та не заперечується позивачем.

За невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил абзацом 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена відповідальність суб'єктів містобудування у вигляді штрафу у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

З огляду на викладене вище, судова колегія доходить висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу на підставі вищеприведеної норми є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не доводять порушень судом норм матеріального чи процесуального права, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.М. Гром суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 06 березня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М