Постанова № 42991768, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3971/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к позивача Шпак Д.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комфортавтотранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство «Комфортавтотранс», звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 05 грудня 2014 року № 113 «Про проведення фактичних перевірок».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 грудня 2014 року відповідачем прийнято наказ № 113 «Про проведення фактичних перевірок» на підставі п.п. 19.1.4 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.8, п.п.п 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п. 20.1 ст. 20; п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75; п. 80.1, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.6 п. 80.2, п. 80.6, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.1995 року, Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року № 637 з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону, свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів, відповідно до якого наказано організувати проведення фактичних перевірок суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють свою діяльність у сфері послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, на території м. Чернігова та Чернігівської області.

Працівникам ГУ ДФС у Чернігівській області наказано провести з 05 грудня 2014 року (тривалістю 10 діб) фактичні перевірки суб'єктів господарювання, які проводять розрахунки із споживачами за готівку у сфері пасажирських автоперевезень згідно додатку, що є невід'ємною частиною цього наказу.

Вважаючи зазначений наказ протиправним позивач звернувся з даним позовом в суд.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав для проведення фактичної перевірки Приватного підприємства «Комфортавтотранс».

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до положень п.80.1, 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК України.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, як на підстави для проведення перевірки податковим органом зазначено п.п.80.2.2. , п.п. 80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України.

Відповідно до п.п.80.2.2. п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитись у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно п.п. 80.2.6. п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитись у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки є лист Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області від 17.11.2014 року № 2622/2/59-14 про надання інформації нелегальних перевізників та розташування їх місць відправлень, які здійснюють пасажирські перевезення у Чернігівській області.

Також, 05.11.2014 року вже проводилася фактична перевірка Приватного підприємства «Комфортавтотранс», за наслідками якої складено Акт фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.2, п.5 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування то послуг», п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року.

Тобто, відповідачем доведено те, що на час винесення оскаржуваного наказу існували обставини для проведення фактичної перевірки згідно п.п.80.2.2, п.п.80.2.6 ПК України.

Щодо тверджень позивача про неналежне оформлення податковим органом наказу про проведення фактичних перевірок, а саме не зазначення в ньому підстав проведення перевірки та відсутність відбитку печатки контролюючого органу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно положень п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з п. 1.2.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31 липня 2014 року, рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу державної фіскальної служби відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Відповідно до п.п.2.2.2 п.2.2 ст.2 Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 315 від 01.07.1998, службові документи повинні оформлятися, як правило, на бланках органів державної податкової служби.

Згідно з п.п.1.7.2 п.1.7 ст.1 Типової інструкції наказ видається керівником органу державної податкової служби на правах єдиноначальності і в межах своєї компетенції. Наказ видається з питань основної діяльності, кадрової роботи органу державної податкової служби, праці і заробітної плати тощо, а також з метою повного і своєчасного виконання законів, рішень та доручень органів вищого рівня.

Накази включають такі реквізити: вид документа (наказ) і дата; індекс; місце видання або складання; заголовок тексту; текст; підпис керівника; відмітка про погодження; прізвище і номер телефону виконавця.

Отже, наказ органу державної податкової служби не повинен містити такого реквізиту як печатка.

Крім того, відповідно до додату №3 до Типової інструкції визначений перелік документів, на які ставиться гербова печатка, та, відповідно до якого, накази про призначення перевірок не належать до документів, на яких має проставлятись гербова печатка.

Таким чином, посилання позивача на відсутність печатки як на доказ порушення відповідачем порядку оформлення документів, не приймається до уваги, оскільки її наявність на наказах про призначення перевірки не передбачена діючим законодавством.

Вимога щодо наявності печатки контролюючого органу, як обов'язкового реквізиту документу, стосується саме направлення на перевірку.

Також, оскаржуваний наказ містить перелік підстав проведення перевірки, зокрема - п.п.80.2.2., п.п. 80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України.

Чинним податковим законодавством не передбачено обов'язку податкового органу надання платнику податку відомостей за інформацією якого саме державного органу або органу місцевого самоврядування та на підставі яких фактів проводиться перевірка.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені вище обставини та, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначеного ст.11 КАС України, передчасно дійшов висновку про неправомірність дій відповідача.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року - скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Комфортавтотранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 06.03.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.