Ухвала суду № 42990957, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/64910/12

№ К/9991/64910/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-17535/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0000932320.

В касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.11.2011 № 2290/23-206/21178268 про порушення позивачем норм підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку на суму 160856,75 грн. за серпень 2011 у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Арсенал-Оптторг», за господарською операцією з поставки товару. При цьому контролюючий орган посилався на той факт, що ТОВ «Арсенал-Оптторг» задекларувало за серпень 2011 податкові зобов'язання за податковою накладною, виписаною на користь ТОВ «ЮСІ», в сумі 160856,75 грн., але на запит ДПІ не надало підтверджуючих документів по декларації за серпень 2011. Крім того, серед постачальників ТОВ «Арсенал-Оптторг» значиться ПП «МТС-сервіс-2003», постачальник якого - ТОВ «Валета» не має основних фондів; за штатом працює лише дві особи.

За наслідками перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0000932320 про визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 201070,95 грн., у тому числі, 160856,75 грн. - за основним платежем та 40214,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ ««Арсенал-Оптторг» (постачальник) укладений договір від 17.01.2011 № 17/01/11, згідно якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар (жир збірний).

За наслідками виконання вказаного договору ТОВ ««Арсенал-Оптторг» виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими він включив до податкового кредиту у податковому обліку за серпень 2011.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копії договору від 17.01.2011 № 17/01/11, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт поставки позивачу жир збірного. Фактичне перевезення товару - жиру збірного підтверджується наданими оригіналами актів приймання-передання сировини (матеріалів) та копіями подорожніх листів.

Як свідчать матеріали справи, а саме: договір від 23.12.1998 року № 2312 та додаткові угоди, укладені до нього, отриманий за договором від 17.01.2011 року №17/10/11 товар, позивач, основним видом діяльності якого є виробництво парфумерних та косметичних засобів, зокрема, мила передав ПАТ «Миловарний комбінат» для переробки.

Факт переробки поставленого товару підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою, в якій зазначено, що у серпні 2011 року до ПАТ «Миловарний комбінат» від ТОВ «Арсенал-Оптторг» надійшло 86705 кг жиру харчового та 10087 кг жиру технічного, з якого було виготовлено у серпні 2011 року 75137,6 кг 72%-го господарчого милу, а також 59087 кг основи мильної для туалетного милу 75%. У вересні ПАТ «Миловарний комбінат» із жиру харчового зварено 34477 кг милу господарчого 72%-го штампованого, а також з технічного жиру отримано 2301 кг милу господарчого 72%-го.

З огляду на встановлені в судовому процесі вище вказані факти, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про неправомірне донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев