Постанова № 42990919, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 910/28869/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.14року

про повернення позовної заяви

у справі №910/28869/14 (суддя МорозовС.М.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

до 1. Корпорації "Феномен"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 740 167,18 доларів США та 2 697 919,68 доларів США

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Корпорації "Феномен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 740 167,18 доларів США та 2 697 919,68 доларів США.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2014 р. позовну заяву було повернуто ПАТ «Марфін Банк» без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована не поданням позивачем при зверненні до господарського суду належних доказів на підтвердження виконання свого процесуального обов'язку щодо надсилання сторонам по справі копії позовної заяви разом з усіма додатками до неї та на підтвердження сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва суду від 26.12.2014 р., ПАТ «Марфін Банк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 року у справі № 910/28869/14.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року, на підставі поданої апеляційної скарги, скаржнику було відновлено строк для подачі апеляційної скарги, порушено по ній провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді -Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. та призначено розгляд скарги на 24.02.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 р. у справі № 910/28869/14 скасувати та направити справи до місцевого господарського суду на розгляд.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали повернення позовної заяви з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 грудня 2014 року позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Господарський суд міста Києва при прийнятті спірної ухвали виходив з того, що копії опису вкладень в цінний лист та фіскального чеку не можуть вважатися належним доказом надсилання відповідачеві позовної заяви та сплати судового збору.

Щодо правової позиції місцевого господарського суду про необхідність повернення позивачу позовної заяви без розгляду на підставі п. 6. ч.1 ст. 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Розділом XII ГПК України закріплено норми, якими врегульовано порядок перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

Пунктом 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду судом, якщо до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, що була зареєстрована господарським судом м. Києва 23.12.2014р. за № 28869/14, позивачем в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви була надана копія опису форми №107, копія фіскального чеку від 19.12.14 року, а в якості доказу сплати судового збору було надано копію платіжного доручення № 138 від 18.12.2014 р.

Частиною 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленума Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст.63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Згідно положеннями ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зі змісту частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії опису вкладень, копії фіскального чеку або платіжного доручення, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше фіскальний чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку, оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, зробити запит до органів державного казначейства про надання інформації про зарахування коштів до бюджету.

Таким чином у разі сумнівів у достовірності доказів, чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суд був вправі витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення апеляційної скарги.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.11.2007 року у справі № 39/105 та від 19.04.2005 року у справі № 31/211.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом м. Києва без достатніх правових підстав було застосовано п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву з доданими до неї документами позивачу без розгляду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 року у справі № 910/28869/14 - скасуванню, з направленням позовних матеріалів № 910/28869/14 на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 року у справі № 910/28869/14 скасувати.

Позовні матеріали № 910/28869/14 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко