Ухвала суду № 42990829, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/24425/12

№ К/9991/24425/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-15520/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Украгроінвест Холдинг»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 № 0000281740/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 269820,90 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.03.2010 № 133/23-02/33783186, про порушення позивачем підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 ст. 16, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV ), а саме: не утримано податок з доходів, виплачених працівнику товариства ОСОБА_4 в сумі 598086,00 грн., перерахованих на картку особового рахунку в грудні 2007 року - серпні 2009 року, внаслідок чого не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 89980,45 грн.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 № 0000281740/3 про донарахування грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 269820,90 грн., з яких 89940,30 грн. - основний платіж, а 179880,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Украгроінвест Холдинг» перераховано грошові кошти в сумі 598086,00 грн. в період з 06.12.2007 по 27.08.2009 на корпоративну платіжну картку, видану АТ «Індекс банк» згідно з договором про відкриття товариству карткового рахунку, що підтверджується довідкою від 30.03.2010 (а.с.75).

Згідно з пунктом 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 543/10823) (втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223) корпоративна платіжна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателя здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної особи підприємця.

Відповідно до пункту 3.10 цього Положення держателі корпоративних платіжних карток можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку.

Кошти, які списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи підприємця за операції, що здійснені з використанням корпоративних карток, вважаються виданими під звіт держателя платіжної картки (пункт 3.12 цього Положення).

Списання з карткового рахунку № 26054101026001, який відкритий як корпоративний рахунок ТОВ «Украгроінвест Холдинг», грошових коштів підтверджено виписками за період з 03.01.2007 по 31.08.2009 по корпоративному рахунку позивача, наданих ФВД АТ «Індекс-Банк».

Як свідчать приєднані до справи докази, виплачені з карткового рахунку з використанням платіжної картки, держателем якої був ОСОБА_4, грошові кошти своєчасно оприбутковані в касу (в касовій книзі), що ДПІ не оспорює, та використані для здійснення операцій з придбання товарів (послуг), пов'язаних з господарською діяльністю товариства.

Відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону № 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Як свідчать матеріали справи, працівник товариства ОСОБА_4 не отримував грошові кошти зняті з корпоративної картки у власність, а використовував їх на господарські цілі товариства, а отже такі кошти не можуть розцінюватися як його доход.

Одна лише передача корпоративної картки працівнику не означає, що вся сума грошових коштів на рахунку, відкритому підприємству, отримана працівником під звіт, так само, як не означає, що зняті цим працівником грошові кошти з корпоративного рахунку з використанням платіжної картки, склали його доход, якщо не встановлено, що вони використані ним для задоволення власних потреб.

Згідно з частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що, оскільки податковий орган не довів обставин, які б свідчили про використання ОСОБА_4 грошових коштів, виплачених з карткового рахунку позивача, на власні потреби, зокрема сум, виданих йому під звіт, податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 № 0000281740/3 прийняте неправомірно.

Доводи касаційної скарги правильність цього висновку не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П Зайцев