Ухвала суду № 42990818, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/23286/12

№ К/9991/23286/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а-4916/09/2270 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Агрофірма «Авіс»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Агрофірма «Авіс» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2008 № 2390 234 21332083 про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпунктів 11.21, 11.29 пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за червень 2008 року на 756185,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на 176794,00 грн., що стало наслідком включення суми податку, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з будівництвом і придбанням основних фондів, які використовуються у сільськогосподарському товаровиробництві, до суми податкового кредиту в загальній декларації з податку на додану вартість, тоді як право ПАТ «Агрофірма «Авіс» на податковий кредит могло бути реалізовано шляхом включення цих сум податку до податкового кредиту в спеціальних (скорочених) деклараціях (декларації № 1 і № 2).

За наслідками перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2008 № 0001352342/0 про визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 265191,00 грн., у тому числі, 176794,00 грн. - за основним платежем та 88397,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що ПАТ «Агрофірма «Авіс» у період з 01.01.2007 по 30.06.2008 займалося утриманням курей-несучок з метою здійснення операцій з продажу товарів власного виробництва (яйця курячого), тобто було сільськогосподарським товаровиробником.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 11.21 статті 11 Прикінцевих положень Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення правовідношення, з приводу прав і обов'язків сторін в якому виник спір) сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 цієї статті до 1 січня 2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно із пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (далі - Порядок), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Аналіз наведеного свідчить про те, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, товаровиробником якої він є, декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію власного виробництва, не сплачував податок до бюджету, а декларував податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи грошові кошти, отримані від покупців продукції як суми ПДВ в ціні продукції, відповідно до Порядку, то й на податковий кредит за операціями із придбання (будівництва) основних засобів, товарів (послуг), які використовуються для виготовлення цієї продукції, він має право за спеціальною декларацією, відповідно зменшуючи тим самим суму грошових коштів, що залишається в його розпорядженні.

Доводи касаційної скарги правильність такого висновку суду не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев