Ухвала суду № 42990816, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/531/12

№ К/9991/531/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АZ-Харків»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі № 2а-1574/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АZ-Харків»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (ДПІ)

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «АZ-Харків» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.12.2010 № 5576/15-409/22651123, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за травень, липень, серпень 2010 року на загальну суму 26865,00 грн. у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Донтрансторг» на операції з поставки товарів.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 № 0000031540/0 про визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 33581,25 грн., у тому числі, 26865,00 грн. - за основним платежем та 6716,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на укладання договору на поставку товарів (елементи живлення, зарядні пристрої, акумулятори) від 26.04.2010 № 26/4/10 між ТОВ «АZ-Харків» (покупець) та «ТОВ «Донтрансторг» (постачальник), останній виписав ТОВ «АZ-Харків» податкові та видаткові накладні, а покупець, у свою чергу, сплатив вказану суму грошових коштів, перерахувавши її на банківський рахунок постачальника.

Згідно із приєднаною до матеріалів справи копією договору від 26.04.2010 № 26/4/10 зі сторони ТОВ «Донтрансторг» договір підписано ОСОБА_4 (т.1 а.с. 57-58)

Як свідчить текст наявного матеріалах справи листа УПМ ДПА у Харківській області від 07.10.2010 № 17584/7/26-401, за обліковими даними ТОВ «Донтрансторг» на підприємстві працює 1 особа, основних фондів не значиться, амортизація не начисляється, декларація з ПДВ по підприємству за червень 2010 року не визнана податковою звітністю. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Донтрансторг» сформовало податковий кредит за податковими накладними ТОВ «Укроптторг-9», керівником якого також є громадянин ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 19).

В письмових поясненнях від наданих 23.09.2010 громадянин ОСОБА_4 засвідчив, що в липні 2009 року він погодився за грошову винагороду стати директором та засновником ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Укроптторг-9». Печаток, штампів, статутних документів, бухгалтерської та податкової документації зазначених підприємств він не мав, не здійснював фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Укроптторг-9», не підписував документів податкового та бухгалтерського обліку ( т.2 а.с. 20-21).

В податкових накладних, досліджених судом, місцем знаходження ТОВ «АZ-Харків» зазначено: м. Харків, вул. Слинька, б.5 кв.20, в той час як ТОВ «Донтрансторг» знаходиться в м. Донецьк, пр-т Панфілова, б.6.

Жодних доказів, в який спосіб, за чий рахунок, якими транспортними засобами здійснювалася поставка товарів з м. Донецька до м. Харкова, позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відсутність доказів на підтвердження передачі, транспортування товару, підписання документів, в тому числі податкових накладних від імені ТОВ «Донтрансторг» уповноваженою особою, відсутність у цього товариства матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, суд першої та апеляційної інстанції правильно оцінили як свідчення відсутності реального характеру господарських відносин між ТОВ «АZ-Харків» та ТОВ «Донтрансторг». Оцінка судами доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АZ-Харків» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев