Рішення № 42974480, 05.03.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.03.2015

Справа № 320/877/15-ц

(2/320/1022/15)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«05» березня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко В.В.

при секретарі - Діденко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 534 959 гривень 32 копійки та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 гривні, зазначивши, що 19 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08-315А132-К. 14.06.2010 року найменування Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», який є його правонаступником. ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 38 500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12,55 відсотків річних та порядку повернення кредиту та сплати відсотків згідно графіку погашення та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 18 червня 2015 року. Відповідач зобов'язаний повертати кредит і сплачувати за його користування відсотки та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши кредит у сумі 38 500 доларів США. 07.04.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 08-315А132-К від 19.06.2008 року, відповідно до якої було змінено графік погашення кредиту. Однак, відповідач не належним чином виконує зобов'язання, встановлені договором, у зв'язку з чим у нього станом 04.06.2014 року утворилася заборгованість, яка складає 534 959,32 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, на позовній заяві наполягає. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомої суду причини, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і виплати проценти.

19 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08-315А132-К /а.с. 6-9/.

14.06.2010 року найменування Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», який є його правонаступником.

19.06.2008 року на підставі меморіального валютного ордеру № 15 Банк надав, а позичальник прийняв грошові кошти у сумі 38 500 грн., що еквівалентно 186 855 гривень /а.с. 11/.

07.04.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 08-315А132-К від 19.06.2008 року, відповідно до якої було змінено графік погашення кредиту /а.с. 10/.

Згідно п.1.1.1 Кредитного договору сплата позичальником заборгованості за отриманим кредитом здійснюється у відповідності до графіку платежів, із кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 18 червня 2015 року.

Однак, Позичальник, починаючи з липня 2008 року, почав не належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання: а саме не сплачувати кредит та проценти за користування кредитними коштами.

Станом на 04.06.2014 року у Позичальника існує заборгованість перед банком за кредитним договором у розмірі 534 959,32 гривень, яка складається з:

- заборгованість по сумі кредиту - 338 154,97 гривні;

- заборгованість за відсотками - 155 932,97 гривень;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 904,32 гривни;

- пеня за несвоєчасне повернення процентів - 18 967,06 гривень.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у визначений строк відповідно до умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами та договором.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що дійсно у ОСОБА_1 мається заборгованість за кредитним договором перед ПАТ «Укрсоцбанк», що зумовлює необхідність стягнення заборгованості, однак суд не може погодитись з сумою заборгованості.

Так, відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, аналізуючи зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за період з 12.02.2012 року по 13.06.2014 року, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 04.07.2008 року по 12.02.2012 року необхідно відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Тому, сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню, складає: 281 819,98 гривень - заборгованість за кредитом; 67 627,31 гривень - заборгованість за відсотками; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 21 904,32 гривни;пеня за несвоєчасне повернення процентів - 18 967,06 гривень, а всього у сумі 390 318,67 гривень.

Аналізуючи зібрані у справі докази кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 390 318,67 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 122,37 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 15, 57, 59, 83, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (п/р 29091805130003 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість в сумі 390 318 (триста дев'яносто тисяч триста вісімнадцять) гривень 67 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (п/р 29091805130003 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 654 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: