Ухвала суду № 42966248, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 373/2921/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Свояк Д.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від « 29» січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання незаконними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області у якому просив визнати протиправними дії виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо винесення рішення від 06.12.1999 за № 230 «Про видачу свідоцтв про право власності на приміщення» та скасування його з моменту прийняття

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.01.2015 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 29.01.2015 року та прийняте нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.01.2015 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач звернулася до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства та просить визнати протиправними дії виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо винесення рішення від 06.12.1999 за № 230 «Про видачу свідоцтв про право власності на приміщення» та скасування його з моменту прийняття.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницького міської ради №230 від 06.12.1999 ухвалено видати свідоцтво про право власності ПП «Швейна фабрика «Гаян» на ряд об'єктів нерухомого майна. Оскаржуване рішення було ухвалено за клопотанням генерального директора ПП «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_3. Позивач була дружиною ОСОБА_3 та є спадкоємцем належного йому майна після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1

При цьому, у позові зазначено, що позивач «обґрунтовано вважала, що її чоловік, як фізична особа, набув права власності на це майно». 17.03.2009 вона отримала свідоцтво про право на частку спадщини після смерті її чоловіка за законом.

Тобто предметом цього позову є оскарження рішення відповідача у зв'язку з порушенням права позивача на майно, на яке відповідач вирішив видати свідоцтво про право власності ПП «Швейна фабрика «Гаян».

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачу було відомо в 2004 році про оскаржуване рішення, оскільки рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду від 30.01.2004 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було розділено майно цього подружжя та позивачу, крім іншого, було виділено цілісний майновий комплекс «Швейна фабрика «Гаян», в який входить приміщення кафе і господарчий двір з будівлями і спорудами вартістю 60000 грн. Зазначене рішення, за відповідною апеляційною скаргою АБ «Київська Русь», рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.03.2011 було скасовано у частині виділу позивачу зазначеного цілісного майнового комплексу. При цьому, в апеляційній скарзі було чітко вказано про оскаржуване рішенням Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницького міської ради №230 від 06.12.1999.

ОСОБА_2 зазначила, що їй про вказану апеляційну скаргу, а також рішення Апеляційного суду Київської області від 14.03.2011 не було відомо, так як вона не проживала за адресою, куди надсилались зазначені документи.

Разом з тим, судом встановлено, що адреса позивача, зазначена у наданих суду документах апеляційного розгляду, відповідає адресі реєстрації місця проживання позивача, яка зазначена у довіреностях, виданих позивачем на представництво своїх інтересів представникам у цій справі у 2013 та 2014 роках.

Щодо пропущення строку на звернення до адміністративного суду, позивач послався на положення п.п 3 п.5 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (№ 4176-VI від 20.12.2011, набрав чинності 15.01.2012), відповідно до якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Зазначене вказує на те, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням оскаржуваним рішенням відповідача її права власності на майно. Як зазначено у позові, цим майном є спільне сумісне майно, набуте позивачем та ОСОБА_3 під час шлюбу. При цьому, зазначена норма не має зворотної дії у часі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач про порушення її права на зазначене майно могла дізнатись при поданні позову про поділ спільного сумісного майна подружжя та повинна була дізнатись при розгляді цього позову й прийнятті судового рішення за наслідками його розгляду. Крім того, позивач повинна була дізнатись про порушення її права при оформленні своїх спадкових прав на майно чоловіка після його смерті, оскільки при цьому нотаріусом вирішувалось питання про обсяг спадкової маси, належної спадкодавцю, у тому числі спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 (п.6.1) зазначив, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, у цьому рішенні (п.6.2) зазначено, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Встановлення строку на звернення до адміністративного суду пов'язано із специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їх достовірність та тим самим сприяє встановленню істини у справі.

Рішення Переяслав-Хмельницького районного суду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя прийнято 30.01.2004.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я позивача видано 17.03.2009.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 103 КАС України, з моменту, коли позивач повинна була дізнатись про порушення її права та до моменту подання нею цього позову минуло понад 6 місяців. Позивачем також пропущено й річний строк для звернення до адміністративного суду, який був встановлений у попередній редакції ст.99 КАС України, яка діяла на момент, коли позивач повинна була дізнатись про порушення її права.

Позивач не просила поновити пропущений нею строк. Доказів поважності пропуску цього строку суду не надано. Суд, з наявних у справі доказів, не встановив підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від « 29» січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від « 29» січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С