Ухвала суду № 42966247, 26.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4763/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 10" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління № 10" звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2014 року № 0005422210 та № 0005432210.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 10" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 01 березня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 10 квітня 2014 року № 216/2200/03083417.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.189.1 ст. 189, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 888 грн.00 коп. та до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 227 313 грн. 00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2014 року № 0005422210 та № 0005432210, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 227 313 грн. 00 коп. та нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 988 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні місяці 2011 року та у період з липня місяця 2012 року по вересень місяць 2012 року позивачем на підставі виписаних ТОВ «Фієста», ПП «ОСОБА_3», ПП «Цемент», ПП «Буденергоресурс», КП «Яготинський ВУВКГ», ТОВ «Гуд Трейд» податкових накладних було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 240 505 грн. 40 коп.

Судом встановлено, що під час попередньої планової перевірки ПАТ "Будівельно-монтажне управління № 10" у січні місяці 2013 року позивач не зміг надати оригінали вищезазначених податковий накладних, а тому податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на суму 240 505 грн. 40 коп. на підставі даних податкових накладних.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що після подання декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2012 року у позивача відсутній обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2013 року № 0000012300, оскільки за наслідками декларуванням у січні місяці 2013 року податкового кредиту на таку ж суму, решта самостійно не сплаченої суми у розмірі 229 915 грн. 07 коп. відсутня, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки ПАТ «БМУ № 10» та декларацією з податку на додану вартість позивача за грудень місяць 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що повторного віднесення одних і тих самих сум податку на додану вартість до податкового кредиту не відбулось, оскільки раніше задекларований позивачем податковий кредит на суму 229 915 грн. 07 коп. по взаємовідносинам з контрагентами за період з липня 2012 року по вересень 2012 року був виключений податковим органом за наслідками планової перевірки, що також відображено в зворотному боці облікової картки ПАТ «БМУ № 10».

Тобто, вищенаведене спростовує твердження відповідача про факт завищення позивачем сум податкового кредиту за грудень місяць 2012 року.

Крім того, судом встановлено, 22 травня 2012 року між ПАТ «БМУ № 10» та ТОВ «Іскандер Армафіт» укладено договір поставки, згідно умов якого, постачальник (ТОВ «Іскандер Армафіт») взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар, визначений у видаткових накладних (труби, муфти, радіатори).

Так, на підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 23 травня 2012 року № 78, видаткову накладну, специфікацію до договору та рахунок фактуру, а оплата за вказаним договором у розмірі 73 714 грн. 01 коп. підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

За наслідками здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 12285,67 грн.

Судом встановлено, що поставка товарів ТОВ «Іскандер Армафіт» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною, видатковою накладною та банківською випискою.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку, зокрема, ПАТ «БМУ № 10» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Іскандер Армафіт» товарів.

Крім того, рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківською випискою та податковою накладною, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентом товарів.

Судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки не міститься жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Іскандер Армафіт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи первинних документів, а саме: податкової накладної, видаткової накладної, специфікації, рахунку фактури, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Іскандер Армафіт» та правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам даним контрагентом.

Враховуючи те, що податковим органом не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Іскандер Армафіт».

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що твердження податкового органу про порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу є помилковими, а тому податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області від 25 квітня 2014 року № 0005422210 та № 0005432210 прийняті протиправно.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 10" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.