Ухвала суду № 4295688, 10.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“10” березня 2009 року Справа № 2-4/502-2006А

к/с № К-13320/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року

та постановуГосподарського суду Автономної республіки Крим від 12.02.2007 року

по справі№ 2-4/502-2006А

за позовомДержавного підприємства "Санаторій Форос"

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Санаторій Форос" звернулось до Господарського суду Автономної республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим (з врахуванням уточнень) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 12.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0005432301/0 від 09.09.2004р. про зменшення бюджетного відшкодування на суму 128655 грн.; № 0005442301/3 від 09.09.2004р. про донарахування податку на прибуток на суму 789800 грн., у тому числі 394800 грн. за основним платежем, 395000 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005462301/3 від 27.04.2005р. про донарахування дивідендів на суму 365512 грн., у тому числі 261080 грн. за основним платежем, 104432 грн. за фінансовими санкціями. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 09.09.2004р. у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 424206,50 грн., у тому числі 282804 грн. з основного платежу та 141402,50 грн. з фінансових санкцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м. Ялта звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою інспекцією проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Санаторій "Форос" за період з 01.10.1002 р. по 31.03.2004 р., за результатами якої було складено акт перевірки № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004 р.

На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0005422301/0 від 09.09.2004р. - на суму 445685 грн., у тому числі 297123 грн. - основний платіж - податок на додану вартість, 148562 грн. - фінансові санкції;

№ 0005432301/0 від 09.09.2004р. на суму 128655 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування;

№0005442301/3, згідно якого визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 394800 грн., застосована штрафна санкція в сумі 395000 грн., усього на суму 789800 грн.;

№0005462301/3, згідно якого визначене податкове зобов'язання зі сплати дивідендів у сумі 262700 грн., застосована штрафна санкція в сумі 105080 грн., усього на суму 367780 грн., які є предметом судового розгляду у даній справі.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно ст. 71 ч.2 КАС України тягар доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду, відповідач не надав судам доказів обґрунтованості виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідних сум. Судово-бухгалтерською експертизою у даній справі, висновки ДПІ у м. Ялта не підтверджені.

За таких обставин, суди визнали правомірним віднесення відсотків по товарному кредиту до валових витрат з посиланням на положення п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та, відповідно, з посиланням на п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зроблено висновок про законність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у звязку зі сплатою відсотків по товарному кредиту.

Також суди з посиланням на норми ст. 52 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" дійшли висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0005462301/3 від 27.04.2005 р. про визначення податкового зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" за дивідендами у сумі 261080 грн. (262700 грн. 1620 грн.), і застосуванні штрафних санкцій у сумі 104432 грн. (105080 грн. 648 грн.), усього на суму 365512 грн.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам.

Так, відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також частиною 4 статті 11 цього Кодексу передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 1.11.2 пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Продаючи товар на умовах товарного кредиту, продавець одночасно з передачею покупцеві права власності на товар надає йому послугу по відстроченню розрахунку за товар, а покупець отримує таку послугу за відповідну плату.

При відчуженні вказаних товарів (робіт, послуг) позивачу слід здійснювати господарську операцію з врахуванням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Разом з тим, суди не встановили, а позивач не обґрунтував, чи відбулась реалізація придбаних товарів, за якими умовами та чи мало місце відчуження товарів по ціні нижчій ціни придбання. А відтак судами не досліджено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання (за умови встановлення зазначеного факту) та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ при розрахунках за придбаний товар векселями. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Залишилось незясованим судами, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, чи сплачувались податки продавцями.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року та постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 12.02.2007 року по справі № 2-4/502-2006А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Маринчак Н.Є.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 12.03.2009р.

З оригіналом згідно

В. секретар Коваль Є.В.