Ухвала суду № 4295675, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

справа  №к- 30270/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2009  року                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді – Панченка О.Н.

Суддів -                         Горбатюка С.А.

                                       Смоковича М.І.

                                       Чумаченко Т.А.

                                       Мироненка О.В.

при секретарі – Козаченко О.І.

за участю представників: позивача – Морозової Н.В., відповідача – Суботіної М.В., Денисенко Н.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року  та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва  про визнання рішення недійсним, -

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

   Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Головуючий                                                                                                 Панченко О.Н.

Судді                                                                                                               Горбатюк С.А.

                                                                                                                         Смокович М.І.

                                                                                                                         Чумаченко Т.А.

                                                                                                                         Мироненко  О.В.

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

справа  №к- 30270/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2009  року                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді – Панченка О.Н.

Суддів -                         Горбатюка С.А.

                                       Смоковича М.І.

                                       Чумаченко Т.А.

                                       Мироненка О.В.

при секретарі – Козаченко О.І.

за участю представників: позивача – Морозової Н.В., відповідача – Суботіної М.В., Денисенко Н.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року  та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва  про визнання рішення недійсним, -

  В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2005 року ВАТ «Київхімволокно» звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним повідомлення - рішення від 27 жовтня 2005 року №0005502301/0 та Акту перевірки від 18 жовтня 2005 року №547/23-6/05736429. Заявою від 01 лютого 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним Акт  перевірки від 18 жовтня 2005 року №547/23-6/05736429 та податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2005 року №0005502301/0, №0005492301/0. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вимог податкового законодавства не порушив, а податкові повідомлення - рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27 жовтня 2005 р. №005502301/0, №0005492301/0. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій  відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на  порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів  дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0005492301/0 від 27.10.2005 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 389712,00 грн. та засновано штрафні санкції з цього податку у розмірі 194856,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0005502301/0 від 27.10.2005р., позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) податку на додану вартість за грудень 2003р. у сумі 751312,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 375656,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта від 18.10.2005р. №547/23-6/05763429 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість  ВАТ «Київхімволокно» за грудень 2003р.» та зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1140031,08 грн., що не підтверджена належним чином оформленою податковою накладною, оскільки підпис на податковій накладній не підтверджується керівництвом ТОВ «Челсі». Таким чином, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем пп..7.2.1 п.7.2. та пп.7.4.1. п.7.4. ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначив, що з наданої до матеріалів справи податкової накладної №15/12-437 від 15.12.2003р. вбачається, що вона виписана у відповідності до вимог пп. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначена податкова накладна підписана посадовою особою ТОВ «Челсі», а саме директором Немковим В.Д. та скріплена печаткою даного підприємства. Посилання відповідача на те, що відсутність на податковій накладній №15/12-437 від 15.12.2003р. підпису головного бухгалтера, призводить до її недійсності, суперечить положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16.07.1999р.

Згідно ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2 ст. 8 даного Закону).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Судом встановлено, що з податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2004р. – липень 2005р. посади головного бухгалтера у ТОВ «Челсі» не було передбачено.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що, якщо керівником ТОВ «Челсі» не введено до штату посаду головного бухгалтера, а директор займається бухгалтерським та податковим обліком самостійно.

Таким чином, зазначене в Акті перевірки позивача від 18.10.2005р. №547/23-6/05763429 твердження про порушення ТОВ «Челсі» п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позов, суд дійшов вірного висновку, що при здійсненні господарської операції між позивачем та ТОВ «Челсі», первинними документами були договір купівлі-продажу №79 від 15.12.2003р. та податкова накладна №15/12-437 від 15.12.2003р., а також обґрунтовано зазначив, що суми податку на додану вартість за господарською операцією по придбанню товару позивачем у ТОВ «Челсі» у грудні 2003р. правомірно віднесено до податкового кредиту.

Суд, вірно вказав на те, що Акт Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва 547/23-6/05/63429 від 18.10.2005р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ «Київхкімволокно» за грудень 2003р.» не має обов’язкового характеру. Обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань у позивача виник на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, а не Акта перевірки.

З огляду на викладене, суд правомірно визнав відсутність фактів порушення позивачем податкового законодавства, а саме: відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) з податку на додану вартість у грудні 2003р., застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Головуючий                                                                                                 Панченко О.Н.

Судді                                                                                                               Горбатюк С.А.

                                                                                                                         Смокович М.І.

                                                                                                                         Чумаченко Т.А.

                                                                                                                         Мироненко  О.В.

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

справа  №к- 30270/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2009  року                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді – Панченка О.Н.

Суддів -                         Горбатюка С.А.

                                       Смоковича М.І.

                                       Чумаченко Т.А.

                                       Мироненка О.В.

при секретарі – Козаченко О.І.

за участю представників: позивача – Морозової Н.В., відповідача – Суботіної М.В., Денисенко Н.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року  та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва  про визнання рішення недійсним, -

  В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2005 року ВАТ «Київхімволокно» звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним повідомлення - рішення від 27 жовтня 2005 року №0005502301/0 та Акту перевірки від 18 жовтня 2005 року №547/23-6/05736429. Заявою від 01 лютого 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним Акт  перевірки від 18 жовтня 2005 року №547/23-6/05736429 та податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2005 року №0005502301/0, №0005492301/0. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вимог податкового законодавства не порушив, а податкові повідомлення - рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 27 жовтня 2005 р. №005502301/0, №0005492301/0. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій  відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на  порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів  дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0005492301/0 від 27.10.2005 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 389712,00 грн. та засновано штрафні санкції з цього податку у розмірі 194856,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0005502301/0 від 27.10.2005р., позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) податку на додану вартість за грудень 2003р. у сумі 751312,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 375656,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта від 18.10.2005р. №547/23-6/05763429 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість  ВАТ «Київхімволокно» за грудень 2003р.» та зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1140031,08 грн., що не підтверджена належним чином оформленою податковою накладною, оскільки підпис на податковій накладній не підтверджується керівництвом ТОВ «Челсі». Таким чином, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем пп..7.2.1 п.7.2. та пп.7.4.1. п.7.4. ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначив, що з наданої до матеріалів справи податкової накладної №15/12-437 від 15.12.2003р. вбачається, що вона виписана у відповідності до вимог пп. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначена податкова накладна підписана посадовою особою ТОВ «Челсі», а саме директором Немковим В.Д. та скріплена печаткою даного підприємства. Посилання відповідача на те, що відсутність на податковій накладній №15/12-437 від 15.12.2003р. підпису головного бухгалтера, призводить до її недійсності, суперечить положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16.07.1999р.

Згідно ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2 ст. 8 даного Закону).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Судом встановлено, що з податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2004р. – липень 2005р. посади головного бухгалтера у ТОВ «Челсі» не було передбачено.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що, якщо керівником ТОВ «Челсі» не введено до штату посаду головного бухгалтера, а директор займається бухгалтерським та податковим обліком самостійно.

Таким чином, зазначене в Акті перевірки позивача від 18.10.2005р. №547/23-6/05763429 твердження про порушення ТОВ «Челсі» п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позов, суд дійшов вірного висновку, що при здійсненні господарської операції між позивачем та ТОВ «Челсі», первинними документами були договір купівлі-продажу №79 від 15.12.2003р. та податкова накладна №15/12-437 від 15.12.2003р., а також обґрунтовано зазначив, що суми податку на додану вартість за господарською операцією по придбанню товару позивачем у ТОВ «Челсі» у грудні 2003р. правомірно віднесено до податкового кредиту.

Суд, вірно вказав на те, що Акт Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва 547/23-6/05/63429 від 18.10.2005р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ «Київхкімволокно» за грудень 2003р.» не має обов’язкового характеру. Обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань у позивача виник на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, а не Акта перевірки.

З огляду на викладене, суд правомірно визнав відсутність фактів порушення позивачем податкового законодавства, а саме: відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) з податку на додану вартість у грудні 2003р., застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову  Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді                                                                     підписи

Згідно з оригіналом

Секретар                                                                                                                                        Рахальський А.В.