Ухвала суду № 4295727, 03.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                           К/скарга №К-27359/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2009    Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Конюшка К.В.

                                       Пилипчук Н.Г.                                      

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.         

при секретарі:             Андрюхіній І.М.

За участю представників сторін:

позивача: Дабіжи С.П.

відповідача: Березового Є.П., Шепіла І.А., Будішевської Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Бориспільської об’єднаної державної  податкової інспекції

на ухвалу    Київського міжобласного   апеляційного господарського суду від 26.04.2006  та постанову Господарського суду Київської області від 01.02.2006 

у справі№623/12-05

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Авіалінії України»

до  Бориспільської об’єднаної державної  податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                               

Постановою  Господарського суду Київської області від 01.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006, позов ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» задоволено частково. Визнано  податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ №00001052310/0 та №00001082310/0 від 16.03.2004 недійсними в частині визначення позивачу штрафних санкцій як податкового зобов’язання та в частині нарахування позивачеві 2696789,17 грн. до стягнення. В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Бориспільської ОДПІ №00001052310/0 та №00001082310/0 від 16.03.2004 щодо донарахування 248349,16 грн. як штрафних санкцій відмовлено.

 У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, з врахуванням поданих уточнень, про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу штрафних санкцій, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга   підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 31.12.2003 за результатами якої складено акт №113/23-1-01130584 від 15.03.2004, яким встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічних контрактів позивача з нерезидентами.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №00001052310/0 від 16.03.2004, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності (по експорту) на суму 2677674,92 грн. та №00001082310/0 від 16.03.2004, яким позивачу визначене податкове зобов’язання по пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності (по імпорту) на суму 43949,83 грн. (у т.ч. основний платіж -1099 грн., штрафні санкції – 7041 грн.).

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, прийняті  податкові повідомлення-рішення від 21.05.2004 з індексом 1, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується Перевищення зазначеного строку потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 Ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує: 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно зі ст.4 зазначеного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.1994 між Авіакомпанією «Авіалінії України» та «Ейр Юкрейн Америка» укладено ексклюзивну агентську угоду №25.5.11-3 з метою встановлення довготермінових відносин для створення ринку перевезень пасажирів між Сполученими Штатами Америки та Україною, згідно якої «Ейр Юкрейн Америка» є ексклюзивним агентом для «Авіаліній України» з продажу, бронювання, маркетингу, представництва та реклами. «Ейр Юкрейн Америка» буде оформлювати замовлення та використовувати білетні і авіа вантажні накладні «Авіаліній України». Для цього агент створить в районі Рокфеллерського центру в м.Нью-Йорк головне підприємство по адміністративно-торгівельним операціям для обслуговування пасажирів «Авіаліній України». Кожні 30 днів буде надавати «Авіалініям України» бухгалтерський і комерційний звіт по сумі, яка є винагородою за білети, продані протягом попередніх 30 днів.

Однак далі судове рішення не містить висновків щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні даного договору.

Судом апеляційної інстанції не надано оцінки цій обставині, при цьому здійснено аналіз укладеного між позивачем та компанією ICVGmbh  (Німеччина) договору №8.1.5-229/365 від 13.05.2002 щодо виконання  чартерних рейсів та укладеної до нього угоди №2 від 14.06.2002 якою  зменшено вартість програми здійснення перевезень до 522000 дол.США. Та зроблено висновок, що оскільки визначена при перевірці вартість послуг по даному договору в сумі 858000 дол.США документально не підтверджена, то визначення  штрафних санкцій виходячи з цієї суми є неправомірним.

А також угоди укладеної між позивачем та компанією «FFCALRAJHIAVIATIONLimited»  від 27.08.2002 про лізинг літака Боїнг-737-400, якою передбачено перерахування гарантійного депозиту  в сумі 146000 дол.США, який не підлягав поверненню, у зв’язку з чим зроблено висновок про неправомірне   нарахування  пені по даному договору.

За імпортними операціями, судом апеляційної інстанції зазначено, що  між позивачем та РДП «Казаеронавігація» укладено договір №383/7.4.15/143 від 16.07.2002 про імпорт послуг з наземного обслуговування та заправки пальним літаків позивача в аеропортах Казахтастану, яким передбачена 100% попередня оплата резидента. Згідно акта взаємних розрахунків сальдо на 01.01.2004 на користь РДП «Казаеронавігація»  склало 126,04 USD, у зв’язку з чим заборгованість по даному  договору  перед позивачем  на час перевірки відсутня, а тому підстав для застосування штрафних санкцій у відповідача немає.

Однак, нарахована  відповідачем пеня за експортними договорами, які були досліджені судом апеляційної інстанції, складає 1898459,60 грн., та 17173,27 грн. за договором по імпортним операціям, у зв’язку з чим висновки судів попередніх інстанцій, що документально підтверджено, у зв’язку з чим підлягає нарахуванню, пеня по імпортним операціям лише на суму 10274,69 грн. та 238074,46 грн. по експортним операціям, є необґрунтованими.

Податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов’язковий платіж), у зв’язку з чимобов’язок позивача зісплати пені за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

З огляду на викладене, судова  колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що  пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може визначатися як податкове зобов’язання позивача, і не може стягуватись за податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій визнали правомірним нарахування пені  за порушення термінів проведення розрахунків  в частині, при цьому не встановили чи були дотримані строки, протягом яких до господарюючого суб’єкта можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції передбачені  статтею 250 ГК України.

Таким чином, у справі підлягає встановленню період нарахування пені та її фактичний розмір, а також дотримання відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної  податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 01.02.2006  та  ухвалу    Київського міжобласного   апеляційного господарського суду від 26.04.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                          Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                      К.В.Конюшко

                                                                                                         Н.Г.Пилипчук

                                                                                                         О.А.Сергейчук

                                                                                                         О.І.Степашко