Рішення № 42929125, 26.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2015 Справа № 920/237/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баєр Електро», м. Суми

до відповідача: Сумський державний університет, м. Суми

про стягнення 160 364 грн. 45 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Світайло А.О., довіреність від 05.02.2014р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 160 364 грн. 45 коп. боргу за неналежне виконання умов договору № 434 від 17.11.2014р. та додаткової угоди від 17.11.2014р. до договору № 328 від 09.04.2014р., в тому числі: 154 915 грн. 00 коп. - заборгованість за поставлений товар, 802 грн. 00 коп. - 3% річних та 4 647 грн. 45 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 207 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву від 26.02.2015р., в якій зазначає, що відповідачем було сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого надає платіжні доручення, у зв`язку з чим просить суд припинити провадження по справі у даній частині позовних вимог, а в іншій частині позов підтримує повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 17.11.2014р. був укладений договір за № 434, відповідно до розділу 1 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) устаткування освітлювальне електричне згідно асортименту, що зазначений у додатку до договору, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти та оплатити зазначені товари загальною сумою 111 464 грн. 09 коп.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів з дня отримання товару, відповідно до накладних.

У відповідності до п. 7.3 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині фінансових розрахунків - до повного їх здійснення.

Крім того, між сторонами 09.04.2014р. було укладено договір за № 328, умови якого були змінені 17.11.2014р. додатковою угодою до нього, згідно розділу 1 якого (з урахуванням додаткової угоди) продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) товар для капітального ремонту стоматологічного корпусу згідно асортименту, що зазначений у додатку, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти та оплатити зазначені товари загальною сумою 43 451 грн. 10 коп.

Пунктом 2.1. вказаного договору сторони також передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів з дня отримання товару, відповідно до накладних.

У відповідності до п. 7.3 даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині фінансових розрахунків - до повного їх здійснення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання відповідно до договору № 434 від 17.11.2014р. та договору № 328 від 09.04.2014р. з урахуванням додаткової угоди до нього від 17.11.2014р. виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № БЄ-0005143 від 17.11.2014р. та № БЄ-0005145 від 17.11.2014р., підписаними повноважними представниками сторін, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 434 від 17.11.2014р. та договором № 328 від 09.04.2014р. з урахуванням додаткової угоди до нього від 17.11.2014р. не виконав, тому позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 154 915 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладених між сторонами договору № 434 від 17.11.2014р. та договору № 328 від 09.04.2014р. з урахуванням додаткової угоди до нього від 17.11.2014р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

У дане судове засідання представник позивача подав платіжні доручення № 366 від 04.02.2015р. та № 392 від 04.02.2015р., які свідчать про сплату відповідачем 17.02.2015р. основної заборгованості перед позивачем у розмірі 154 915 грн. 00 коп., у зв`язку з чим суд, керуючись п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження по справі у даній частині позовних вимог.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача 802 грн. 00 коп. 3% річних та 4 647 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу перед позивачем після порушення провадження у справі, відповідно до Закону України «Про судовий збір» та ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по його сплаті у розмірі 3 207 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, код 05408289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баєр Електро» (40009, м. Суми, вул. Чернігівська, 3, код 36334265) 802 грн. 00 коп. 3% річних, 4 647 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 3 207 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 02.03.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД