Ухвала суду № 42928585, 26.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 876/11537/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області до Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області (далі - УПФУ в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" (далі - ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів") на користь управління суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 101 843,64 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів". Апеляційну скаргу мотивує тим, що сам лише поданий управлінням розрахунок пільгових пенсій не дає змоги встановити, що пільгові пенсії підлягають відшкодуванню підприємством, матеріалами справи не встановлено, що підприємство такий розрахунок погоджував чи іншим чином узгоджував, а тому розрахунок відшкодування пільгових пенсій не є належним доказом доводів та аргументів управління. Натомість, спірні пенсії повинні відшкодовуватися ліквідованим підприємством Дашавським заводом технічного вуглецю. Окрім цього, судом не досліджувалися обставини набуття пільгових пенсій та правомірність їх відшкодування апелянтом. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів" зареєстроване в УПФУ в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» за період липень-вересень 2014 року і станом на 15.10.2014 р. заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по списку №1 складає 101 843,64 грн., що стверджується Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та Розрахунком суми боргу по Списку № 1.

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч вимогам ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», не відшкодував витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 101 843,64 грн., яка підлягає стягненню з ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів".

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними та зазначає наступне.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень -березень 2014 року, оскільки згідно з пенсійним законодавством відповідач зобов'язаний відшкодовувати органу Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві. Крім того, сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 19 березня 2013 року справа № 21-60а13), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стосовно покликань апелянта про відсутність в останнього підстав для відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (вказані пенсіонери фактично працювали на ліквідованому Дашавському заводі технічного вуглецю), колегія суддів зазначає що такі не заслуговують на увагу, оскільки предметом заявленого позову є не визначення права на пенсію працівникам підприємства, а відшкодування заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; також пенсійним органом направлялися відповідачу відповідні повідомлення-розрахунки про суми витрат на виплату пенсій, де містилася повна інформація щодо виплачених пенсій.

В частині доводів апелянта про непідтвердження факту його правонаступництва за ліквідованим підприємством - Дашавським заводом технічного вуглецю - колегія суддів виходить з того, що апелянтом були видані пільгові довідки, на підставі яких визначено частку сплати підприємством фактичних витрат.

Окрім цього, апелянтом не надано переконливих доказів для спростування факту його правонаступництва за вищевказаним ліквідованим підприємством, також ухвала арбітражного суду від 12.06.2001 р. стосується залишення без розгляду позовної заяви пенсійного органу через непредставлення останнім документів про підтвердження правонаступництва відповідача, а відтак не встановлює жодних преюдиційних обставин для вирішення цього спору.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року по справі №813/7227/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В. Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос