Ухвала суду № 42927300, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13603/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0000541701,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0000541701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у задоволені позову - відмовлено.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з тексту акта від 25.03.2014р. № 1464/26-58-17-01-2136912973 вбачається, що під час проведення документальної перевірки позивача перевіряючий встановив, що ОСОБА_2 протягом 2012 року отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 615 627,02 грн. (а саме - анульована сума заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26.06.2008р. № BL4813), який згідно норм Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік. Однак в суперечу вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 цього Кодексу позивач річну податкову декларацію за 2012 рік до податкової інспекції не подав та оподатковувану суму доходу ніде не відобразив, податок на доходи фізичних осіб з суми отриманого доходу в розмірі 615 627,02 грн. до бюджету не сплатив.

Так, за результатами проведеної перевірки позивачу визначений податок на доходи фізичних осіб за 2012 році в сумі 104 441,99 грн., та на підставі акта від 25.03.2014р. № 1464/26-58-17-01-2136912973 відповідач виніс спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014р. № 0000541701, згідно якого ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 130 722,49 грн. (в т.ч. 104 441,99 грн. за основним платежем і 26 280,50 грн. за штрафними санкціями).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до норми п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому нормою ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг за № BL4813, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику (ОСОБА_2.) кредитні послуги - надання кредитних коштів в іноземній валюті (дол. США), а Позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі.

Крім того, 17 травня 2012 року між Банком і ОСОБА_2 була укладена угода про припинення зобов'язань за додатковою угодою за № BL4813/K від 26.06.2008р. до Генерального договору про надання кредитних послуг від 26.06.2008р. № BL4813, згідно якої сторони домовилися щодо можливості припинення всіх зобов'язань Позичальника перед Кредитором в сумі 77 049,69 дол. США за Генеральним договором (на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України - «прощення боргу»), за умови погашення 17 травня 2012 року Позичальником суми заборгованості за своїми зобов'язаннями за Генеральним договором у розмірі 270 000,00 дол. США згідно встановлено черговості.

Згідно акта про припинення зобов'язань від 17.05.2012р., підписаним між Банком і ОСОБА_2, сторони зафіксували факт сплати Позичальником Банку коштів в сумі 270 000,00 дол. США, та Банк у відповідності до умов зазначеної вище угоди про припинення зобов'язань від 17.05.2012р. анулював непогашену Позичальником кредиту заборгованість в сумі 77 049,69 грн. (що становить загальну строкову основу суми кредиту), еквівалент в національній валюті становить 615 627,02 грн., з моменту підписання даного акта, та визнав зобов'язання Позичальника за кредитним договором такими, що виконанні.

Додатково ПАТ «Універсал банк» видав ОСОБА_2, довідку від 22.05.2012р. № 102/464, де вказав про виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

Крім того, ПАТ «Універсал банк» надало до ДПІ лист від 07.11.2013р. № 3796 ГО (у відповідь на запит від 30.10.2013р. № 12216/10/26-58-17-04-18), в якому повідомило про виплату ОСОБА_2, доходу протягом 2012 року (анулювання боргу за кредитним договором) та про відображення в своєму податковому розрахунку за формою 1-ДФ за звітний період 4-ий квартал 2012 року відомостей щодо нарахування та виплати позивачу доходу за ознакою « 126». В якості документу, що звільняв банк від обов'язку по утриманню податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого доходу банк посилався на акт про припинення зобов'язань.

За даними відомостей форми № 1ДФ, наданих відповідачем, протягом 2012 року ОСОБА_2 отримав від ПАТ «Універсал банк» дохід в сумі 615 627,02 грн., що визначається позивачем безпосередньо в тексті поданого позову. Таким чином, на підставі вище викладеного суд приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи факту отримання позивачем доходу на суму 615 627,02 грн. в розумінні норми п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, за наявними матеріалами справи (зокрема, угодою про припинення зобов'язань від 17.05.2012р. та актом про припинення зобов'язань за кредитним договором від 26.06.2008р.) засвідчується факт укладення кредитором (банком) з платником податку (позивачем) угоди щодо порядку припинення зобов'язань за кредитним договором та повідомлення банком позивача про анулювання (прощеного) боргу за кредитним боргом..

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується, що у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний був до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

При цьому безпосередньо посилання позивача на відсутність в отриманих від Банка документів відомостей про необхідність подання ним до податкової інспекції річної податкової декларації з відображенням суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага, та про необхідність самостійно сплатити до бюджету суму податку, не спростовують наявність у нього як платника податків таких обов'язків.

Невиконання позивачем такого обов'язку обумовило самостійне донарахування податковим органом позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України та на підставі, встановленій пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього ж Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач обґрунтовано розрахував суму такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України, а позивач, у свою чергу, не оспорює коректність такого розрахунку.

Крім того, п. 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно були визначено ОСОБА_2 грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 135 325,91 грн. та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014р. № 0000541701, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 24.02.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.